Cьоме пророцтво Семіраміди

Де ще можуть знаходитись Вони? Та де завгодно.

Вiн приходить через дверi мiж двома свiтами. Цi дверi з’являються, коли сонце зустрiчаеться з дощем, тому iм’я його Веселка i вiн найшвидший посланець Голубоi Ледi. Його прихiд завжди знаменуе випробування. У Ледi е тисячi крилатих посланцiв, якi лiтають швидше вiтрiв, проходять крiзь стiни, розчиняються у повiтрi i водi, не горять у полум’i. Але якщо приходить Веселка, зустрiч буде тривалою, i не гарантуе повернення. Хоча, надiя все ж лишаеться.

4. Серед моря iмен

Дощ, дощ, дощ… Чому планета плаче? Щоб дiстатись в Голубу залу потрiбно багато води. Отже, iснуе чимала ймовiрнiсть, що там, де сьогоднi ллеться дощ, готуються до фуршету у Голубоi Ледi. Для перемiщення у просторi також можна скористатися морем. Але це привiлей Дельфiна. Якщо не знаете, яке море вiн обере, краще не ризикувати. Двох вода не перемiстить.

Нек творив заклинаннями дощ. Цей дощ грав чарiвнi вальси i сонати. Опiвночi музика стане магiчною i здатною перемiстити його в будь-який куточок всесвiту.

Дощ лле безперервно. Звiдки знати, де вiн штучний, де справжнiй?

Коли крапля на великiй швидкостi мчить в океан, найкраще розумiеш, що таке спорiдненiсть. Крапля падае довго. Часу достатньо, щоб збагнути, що вона частина монолiту води, що ii бiльше не буде, та з’явиться безлiч iнших, якi складатимуться з неi. Але i вони зникнуть, i вiчним буде тiльки океан, який впiймае в своi обiйми кожну краплю, що хлюпнеться в нього.

Лайнери, люди на човнах, риба, пiщанi i кам’янистi береги – все це колись було краплями i стане краплями, щоб впасти в безмежний океан життя.

Нек плюснувся у воду, прочитав заклинання i набув звичних форм. Вiн пройшов контроль на кислотнiсть, на вмiст в органiзмi бактерiй та радiацii, вибрав собi нове iм’я i поплив до резиденцii Голубоi Ледi.

Здаля ii апартаменти нагадують широко розчахнуту пащу морськоi кiшки. Колись йому, Неку, – а тепер Людинi в масцi довелось змагатись не на життя з таким хижаком.

Навiщо Ледi придумала таку форму своему помешканню: щоб вiдлякувати небажаних гостей, чи щоб iсторiя не забула зовнiшнiсть морськоi кiшки, нiхто нiколи не дiзнаеться. Проте, це завжди було темою для балачок серед просвiтлених.

Бiльшiсть гадае, що кiшку збудували за порадою психологiв.