Cьоме пророцтво Семіраміди

Навiть коли вдесяте пiдпливаеш до апартаментiв, першi кiлька секунд кожного проймае холод, хоча нiхто в цьому i не зiзнаеться. Вогники двох червоних очей у голубому просторi легенько посмикуються, а з пащi капае вода. Оволодiти емоцiями вдаеться швидко. Дехто потiм навiть посмiхаеться. Мовляв, оригiнальна лякачка, а, втiм, першi кiлька секунд були i iх не забудеш. Чим ближче наближаешся до пащi-входу в апартаменти, iлюзiя, що поруч з тобою морський хижак слабшае i скоро зовсiм зникае. Бейжик пропускае запрошених до голубоi зали, попискуючи.

Довга голуба зала залита блакитним свiтлом. У свiтлi плавае морський пил i рiзнi види риб зiштовхуються одна з одною. Посеред кiмнати круглi тацi з морськими стравами. Медуза та Дельфiн вже прибули. Вони лишили собi старi маски.

Гостi вешталися мiж довгих зелених водоростей, провадили неспiшну бесiду. Скидалось на те, що вони когось чекали. Дуже може бути, що цей хтось – Людина в масцi.

Музика грала майже нечутно, вона гармонiйно доповнювала стиль розмови запрошених i дизайну кiмнати.

Спершу навiть здалося, що це плескiт води фонтанiв-дерев i спiв морських риб, що гойдаються на вiтах. Але вона линула з далекого кутка i розливалась по всiй кiмнатi.

Людина в масцi помiтив свого старого приятеля Слiпого Лiру. Вiн не змiнився вiдтодi як вони востанне розмовляли: тiльки довге срiбне волосся i борода стали ще довшими, а колись карi очi – ще зеленiшими. Лiра грав на хвилях i кожна хвилька видавала новий м’який звук не схожий на всi попереднi.

Колись Слiпий Лiра був навiгатором японського корабля. Вiн проплив усi iснуючi моря i океани i знав багато морських пригод. Життя Лiра обiрвав шторм в Індiйському океанi. Коли вiн опинився на днi, то зiграв на хвилях довгу оду вдячностi Правителю морського царства за те, що по смертi отримав можливiсть поглянути на пiдводний свiт, де ростуть кораловi рифи, розважаються найрозумнiшi дельфiни i кожен ранок розчiсуе оливкове волосся прекрасна донька Посейдона.

Тоi митi Голуба Ледi якраз пiд’iхала на морському конику оглянути новий затонулий корабель i почула музику японського навiгатора. Вона забрала затонулого моряка у своi апартаменти, щоб вiн вiчно грав пiд зеленими фонтанами-деревами.

Зiбрання не вiдзначалося оригiнальнiстю: нiчого не провiщало несподiванок. Але в останньому завданнi вони втратили Йога, коли той намагався перемонтувати Колесо Енергii.