Походеньки Тома Сойєра

Коли рухався один, рухався й iнший, однак боком, навскiс. Вони були поверненi один до одного обличчям i не випускали один одного з поля зору. Нарештi Том сказав:

– Я тебе вдарю!

– Побачимо, як ти це зробиш.

– Дуже просто можу зробити.

– Дуже просто не можеш.

– А от i можу!

– А от i не можеш.

– Нi, можу.

– Нi, не можеш.

– Можу.

– Не можеш.

Мовчазна пауза. Потiм Том запитав:

– Як тебе звати?

– Це не твоя справа.

– Як захочу, то моя буде.

– Нi, не буде.

– Побалакай-но ще, побачиш.

– Балакаю, балакаю, балакаю. Ну, i що?

– Диви на нього, маеш себе за важливого франта? Я тебе однiею рукою приберу з дороги, якщо захочу.

– Ну, i чого не прибираеш? Адже ти кажеш, що можеш це зробити.

– І зроблю, якщо ти надумаеш дражнити мене.

– Еге ж, бачив я таких невдах.

– Франт! Ти гадаеш, що ти поважний фрукт?

– Йой, який капелюх!

– Нуж-бо, лише спробуй доторкнутися до капелюха, якщо вiн тобi не до вподоби. Хто спробуе зняти його з мене, тому я натовчу носа!

– Брехун!

– Сам такий!

– Ти задирака та брехун, i нi на що не здатний.

– Давай чимчикуй звiдси.

– А якщо ти й далi зачiпатимеш мене, то я так довбну каменюкою по твоiй головi.

– Що й казати, довбнеш.

– Авжеж, довбну.

– То чого чекаеш? Теревенi теревениш, а справи не робиш. Бо боягуз.

– Я не боягуз.

– Нi, боягуз.

– Не боягуз.

– Боягуз.

Нова пауза, i нове, ще бiльш прискiпливе роздивляння та ходiння один навколо другого. Тепер вони вже стояли плiч-оплiч.

– Забирайся геть!

– Сам забирайся!

– Я не пiду.

– І я не пiду.

Так вони простояли ще трохи, вiдставивши кожен ногу пiд кутом для опори, напираючи один на другого з усiеi сили i дивлячись з ненавистю один на одного. Проте жоден не спромiгся зрушити iншого. Пiсля мовчазноi штурханини, що тривала доти, доки в обох не почервонiли обличчя, обидва обережно розiйшлись, i Том сказав:

– Ти боягуз та щеня. Я розповiм про тебе моему старшому братовi, а вiн такий, що може тебе одним мiзинцем розчавити; й саме так i вчинить, коли я його попрошу.

– Так я i злякався твого старшого брата! Мiй брат бiльший за твого, i мiй твого перекине через цей паркан. (Обидва брати iснували лише в уявi.)

– Брехня.

– Не стане брехнею вiд того, що ти це кажеш.

Том накреслив у пилюцi риску великим пальцем ноги i сказав:

– Лишень спробуй перетнути цю риску, i я так вiдлупцюю тебе, що не зможеш встати. Кожен, хто перетне, отримае прочухана.