Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1

] бо то, славлять, були знакомитi пiiти, а якби й нi, то не бiда. Як знайдеться, бува, який книгогриз чи бакалавр, що пiдкусить вас iспотайна та буркне комусь, що неправда ваша, на те не зважайте: хоч i завдадуть вам брехню, та руки, що те написала, все одно не втнуть. А щодо тих цитат на берегах, щодо словечок i сентенцiй рiзних авторiв, що ними треба вашу повiсть засмачити, то досить буде iз пам’ятi пригадати який-небудь латинський вислiв або такий узяти, що напохватi лежить. Пишучи, примiром, про волю i рабство, тут же ввернiть:

Non bene pro toto libertas venditur auro.

[9 - Волi не слiд продавать за все золото свiту (лат.).]

i зразу ж приписочку збоку – Горацiй чи ще там хто. Говорячи про всевладдя смертi, не забудьте приточити:

Palida pors aequo pulsat pede pauperum tabernas,

Regumque turres.[10 - Смерть блiда i в злидарськi халупи, i в царськi палати стукае рiвно (лат.). (Горацiй, кн. І, ода 4.)Горацiй (65 р. до н. е. – 8) – один з найбiльших римських поетiв i найшанованiших теоретикiв лiтератури.

Обидва наведенi далi рядки дiйсно Горацiевi.]

Як заведете рiч про дружбу, про любов до ворогiв своiх, що заповiдав нам Господь, то сягнiть до Святого Письма i зацитуйте недорогим коштом самого Спасителя: Ego autem dico vobis: diligite inimicos vestros.[11 - Я ж вам глаголю: любiть ворогiв ваших (лат.). (Євангелiя вiд Матвiя, роздiл V, в. 44.)] Чи про лихi помисли згадаете – i тут вам Євангелiя у пригодi стане: De corde exeunt cogitationes malae.[12 - З серця беруться ледачi думки (лат.

). (Те саме, розд. XV, в. 19.)] Чи про несталих друзiв – позичте Катонового двовiрша:[13 - Наведений двовiрш зi збiрки «Трiстii» Овiдiя (43 р. до н. е. – 17), одного з найбiльших римських поетiв. Помилка припущена Сервантесом зумисно. Двовiршi Катона (ІІІ чи початок ІV ст.) – широко вiдома за тих часiв збiрка повчальних латинських вiршiв-висловiв, яка приписуеться Дiонiсiю Катону.]

Donec eris felix, multos numerabis amicos,

Tempora si fuerint nubila, solus eris.

[14 - Поки щасливо живеш, численних матимеш друзiв. Прийде година лиха – зразу лишишся один. (Цей латинський двовiрш належить не Катоновi, а Овiдiю – збiрка «Жалi», книга перша, елегiя VI).]

Отакою та подiбною латинщиною ви залучите собi слави щонайменше граматика,[15 - Граматики – вченi-фiлологи, якi дослiджували й коментували тексти, писанi грецькою й латиною (вивченню текстiв сучасних авторiв тогочасна наука загалом багато уваги не придiляла).