Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 2

Чи треба ж казати, як зрадiв дон Лоренсо похвалам Дон Кiхотовим, хоть i вважав його за божевiльного? О, сило лестощiв, як далеко ти сягаеш, якi розлогi межi принадного твого владарювання! Потвердив сю iстину i дон Лоренсо, вволивши рицареву волю i прочитавши такого сонета на легенду чи повiсть про Пiрама й Тiсбу:[73 - Тiсба – вавилонська красуня, кохана Пiрама, свого сусiда. Батьки не дозволяли iм спiлкуватися, але закоханi знайшли шпарину в стiнi, через яку перемовлялися. Йдучи на побачення, Тiсба зустрiла левiв i втекла, Пiрам вирiшив, що вони ii розiрвали, й наклав на себе руки.

Повернувшись, Тiсба побачила мертвого коханого й собi заподiяла смерть. Ця сумна iсторiя розказана Овiдiем у «Метаморфозах». Дуже популярний сюжет у добу Вiдродження.]

Сонет

Ламае мури Тiсба молодая,

Яка розверзла груди юнаковi;

Уже Амур, крилатий бог любовi,

На вилом глянуть з Кiпру поспiшае.

То – храм для юних душ, хоча немае

Крiзь отвiр той проходу навiть мовi,

Але кохання рве усi окови,

Всi перешкоди смiливо долае.

Нема заслон для почуттiв безмiрних,

Красуня йде вiдважно на сконання,

Але усi потомнi поколiння

Оплачуть долю двох коханцiв вiрних.

В них спiльна смерть i спiльне поховання,

І спiльне – у легендi – воскресiння.

– Хвала милосердному Боговi! – покликнув Дон Кiхот, вислухавши дон Лоренсового сонета. – Пiсля незчисленноi кiлькостi поетiв безпорадних зустрiв я, кiнець кiнцем, одного з першорядних: на таку думку наводить мене майстернiсть отсього вашоi милостi сонета.

Чотири днi блаженствував отак Дон Кiхот у гостинi, а тодi попросив у дона Дiега дозволу iхати: дякую, сказав, за ласку й пошанiвок, що дознав у сiй господi, та не честь, не подоба мандрованому рицаревi у неробство й розкошi вдаватись, треба службу свою справляти та пригод шукати, яких, чутно, у сьому краю досхочу водиться; ними ж то вiн i мае намiр тепер пробавлятись, поки не надоспiе турнiр у Сарагосi, що е властивою метою його виправи; та попереду гадае ще спуститися в печеру Монтесiноса, про яку в сiй околицi оповiдають стiльки дивовижних речей, а за одним заходом прознати й дослiдити достеменнi джерела й витоки сiмох так званих руiдерських озер.

Дон Дiего з сином схвалили той його спасенний намiр i просили рицаря з iхнього дому й двору що-хотя на дорогу взяти, вони ж готовi служити йому щирою душею, як того вимагае достойнiсть його особи та його почесне покликання.

Конец ознакомительного фрагмента.