Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 2

– Знаете що, пане, – заперечив Санчо, – не треба мститися нiкому, бо то не по-християнськи за кривду кривдою платити; я ж iз своiм осликом умовлюся, щоб дав вiн тую кривду менi на волю, а воля моя така: живи собi тихо-мирно, поки Бог тебе на сiм свiтi держить.

– Якщо така твоя постанова, – сказав Дон Кiхот, – Санчо добрий, Санчо мудрий, Санчо щирий, Санчо богобоязливий, то покиньмо цii поторочi i рушаймо шукати кращих, пристойнiших пригод, бо в сiй сторонi, як менi здаеться, мусить iх бути повно i то найдивовижнiших.

Та й завернув як стiй свого Росинанта, а Санчо допав Сiрого; Смерть з усiею своею летючою командою посiдали знов на воза i поiхали собi далi. Отакий щасливий кiнець мала жахлива пригода з колiсницею Смертi, дякуючи спасеннiй радi, що дав Санчо свому пановi; а того вже наступного дня чекала iнша пригода з закоханим мандрованим рицарем, не менш дивугiдна, нiж попередня.

Роздiл XII

Про незвичайну пригоду завзятого Дон Кiхота з одважним Рицарем Свiчад

Нiч по тому дню, як була зустрiч iз Смертю, ночували Дон Кiхот i Санчо Панса пiд високими та розложистими деревами.

З намови свого джури Дон Кiхот покрiпився харчами, що вiз на собi Сiрий. За вечерею Санчо сказав пановi:

– Дурний би я, пане, був, якби погодився взяти нагороду з трохвеiв, що ваша милость мала добути в першiй пригодi, замiсто трьох лошат од панських кобил! То правда правденна, що краще синиця в жменi, нiж журавель у небi.

– Однак же, – заперечив Дон Кiхот, – якби ти, Санчо, не стримав був мене од нападу, то мав би собi за трофея принаймнi золоту царицину корону та мальованi Купiдоновi крила; я б уже видер у них живосилом те добро i зложив би тобi в руки.

– Та ’дже в тих кумедiянтських царiв, – одказав Санчо Панса, – корони й скипетри не щире злото, а все шумиха та бляха.

– То правда, – погодився Дон Кiхот, – воно б i не годилося, щоб тi клейноди театральнi були суто-щирi: вони мають бути умовнi чи уявнi, як i сама комедiя, котру я тобi, Санчо, раджу любити й поважати, зарiвно з тими, що ii виставляють i компонують, бо все то чинники вельми для держави кориснi.

На кожному кроцi ставлять вони перед людьми дзеркало, де ми можемо живовидячки бачити подii нашого життя, i нiщо iнше не може нам показати так яскраво, якi ми е i якими маемо бути, як комедiя з своiми акторами. Хiба не правду я кажу? Адже ти бачив, як на сцену виводяться королi, цiсарi й папи, рицарi й дами та iншi всякi особи.