Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 2

– То, може, хоть скажете, поки ми на конi не сiли, – мовив Дон Кiхот, – чи я той самий Дон Кiхот, якого ви нiбито перемогли.

– На сей запит одповiдаемо, – одказав Рицар Свiчад, – що ви кап-у-кап схожi на того рицаря, котрого я перемiг, та оскiльки ви кажете, що вас переслiдують чарiвники, не смiю твердити про цiлковиту тотожнiсть.

– Сього з мене цiлком досить, щоб переконатись у вашiй помилцi, – сказав Дон Кiхот, – та щоб i вас у тому переконати, нехай лишень приведуть конi; якщо тiльки Бог поможе, моя володарка зiзволить, а правиця моя не зрадить, то в коротший час, нiж мали б ви забороло пiдняти, побачу вже ваше обличчя, – а ви побачите, що я не той Дон Кiхот, якого ви, на вашу думку, колись перемогли.

Урвавши на тому розмову, обидва допали коней: Дон Кiхот завернув Росинанта, щоб iз розгону краще вдарити на суперника, те саме зробив i Рицар Свiчад. Пробiгши яких крокiв двадцять, Дон Кiхот пристав, почувши його гукання.

– Не забувайте ж, пане рицарю, нашоi умови, – нагадав Рицар Свiчад. – Переможений мае здатися на волю переможцевi, як ми вже казали.

– Знаю, – вiдповiв Дон Кiхот, – i при тому вимоги, поставленi переможеному, не мають вибiгати за межi рицарського кодексу честi.

– Ясно само собою, – одказав Рицар Свiчад.

Тут Дон Кiхот скинув очима на носяку Лiсового джури i здивувався не менше од Санча, гадаючи, що то, певне, прочвара якась або людина несьогосвiтньоi породи.

А Санчо як побачив, що пан його розгiн бере, так i отерп iз ляку: ану ж зостанься вiч-на-вiч iз тим носанем, а вiн довбоне тебе своею закарлюкою, то й заореш носом iз самого страху, тим i баталiя твоя скiнчиться. Побiг слiдком, учепився Росинантовi за стремiння i став прохати Дон Кiхота, що збирався вже завертати:

– Прошу вас i благаю, паночку мiй любий, нехай ваша милость пiдсадить мене на того он дуба, перш нiж до бою летiти; згори менi краще буде видно, як ваша милость iз тим лицарем вой воюватиме.

– Схоже на те, Санчо, – зауважив Дон Кiхот, – що тобi просто на високий помiст заманулось: так можна безпечне на бiй бикiв дивитись.

– Щиро кажучи, – признався Санчо, – мене здивував i налякав велетенський нiс того джури, аж боязно коло нього стояти.

– І справдi, нiс такий, що i я злякався б, якби був не я, – сказав Дон Кiхот. – Ну, гаразд уже, давай пiдсаджу.