Ключник світів

Вiд усiеi витiвки залишилися: одна камера над вiкном чергового, сервер i безлiч сучасних кнопочок.

Трiйця протиснулася в крихiтний кабiнет. Св’ятопятов запустив вiдеоархiв де не з першого разу, але знайшов потрiбний матерiал. Нажаль, камера перебувала пiд таким кутом, що було видно тiльки брудну макiвку загадкового вiдвiдувача. Але, на щастя полковника i на жаль Івана, вся розмова записалася дуже чiтко. З кожним словом, черговий все бiльше i бiльше червонiв.

– Тьху ти! Та що ж це таке?! І тут все через одне мiсце! Хто так камери вiшае?! – вилаявся Св’ятопятов.

– Це просто нею нiхто не керуе, – обережно вiдповiв черговий. – Адже вона сучасна. Камеру можна рухати. А ii як залишили в останнiй раз, так вона i висить.

– Останнiй раз був, коли ii встановлювали! З того часу тiльки приходять з управлiння i перевiряють, чи все працюе! – не переставав обурюватися Олександр Миколайович.

– А навiщо це iм? – здивувався Дмитро Родимович.

– А хто iх знае. Стежать ось за цими, напевно, – полковник хитнув на чергового, який вже залився червоним кольором, а коли почув про перевiрки, взагалi мало не знепритомнiв.

– Гаразд, даремно все це. Ходiмо, Дмитро Родимович, досить суботнiй весняний день на роботi просиджувати. А ти, – звернувся Св’ятопятов до пiдлеглого, – скопiюй вiдео i вiддай слiдчiй Валерii Анатолiiвнi, може це чимось допоможе iй в розслiдуваннi. Все зрозумiв?

– Буде зроблено, – невпевнено вiдповiв черговий.

– Ось, тримай свое чудо технiки, – простягнув смартфон молодому полiцейському Дмитро Родимович.

Св’ятопятов з Поленко залишили кiмнату вiдеоспостереження. Вони вийшли на вулицю. Тепле сонце перевело тiнi на iншу половину дня, вiдчувалася легка прохолода, яка позначила початок вечора.

– Так що, Олександре Миколайовичу, в супермаркет за продуктами, та по сто грам? – звернувся до полковника Дмитро Родимович.

Св’ятопятов посмiхнувся. Закiнчився ще один неспокiйний день. Початок теплоi весни пiдкинув серйозну справу, яка ризикуе залишитися нерозкритою. Полковник мимоволi скривився, але швидко вiдiгнав неприемнi думки. Що буде далi, буде потiм, а сьогоднi хочеться провести час з найкращим другом, якого вiн знае вже багато рокiв.

Поки давнi друзi закiнчували свiй робочий день, розпиваючи мiцнi напоi, Дарина спала сном немовляти.