Ключник світів

Їй треба вже починати готуватися до аукцiону. Спецiалiзацiя Дарини це рiдкiснi речi, такi, що не беруться оцiнювати iншi фахiвцi. Пристрасть до iсторii антикварiату у неi з'явилася ще в дитинствi. Даринi завжди було цiкаво знати, яке життя прожив той чи iнший предмет. Особливо ii захоплювали давнi знахiдки, з якими пов'язанi загадковi подii. Вона дуже любила мiстичнi iсторii та взагалi все, що стосувалося цього напрямку.

Дарина вiдкрила на комп'ютерi папку з фотографiями лотiв, якi пропонувалися на аукцiон.

Вона почала не поспiшаючи перегортати зображення. Нiчого особливого або цiкавого на ii думку запропоновано не було. Дарина стала розподiляти по електронних папках фотографii з предметами антикварiату. Тi, за якими вона ранiше проводила оцiнку, переносила в одну. Іншi, якi тiльки вивчала, але не оцiнювала – в iншу. Залишалася третя папка. Вона призначалася для лотiв, якi зустрiлися Даринi вперше. Але знiмки нiчого особливого не пропонували. Велика частина товару давно рахувалася в базi i переходила з рук в руки. Дарина знову позiхнула.

– Що, нiчого цiкавого? – почула вона приемний, трохи дитячий голос за спиною.

Дарина закинула голову. У дверях з двома фiлiжанками кави стояв ii гарний друг i колега Максим. Пухкий, невисокого зросту хлопець двадцяти п'яти рокiв. Зi свiтло-русявою шевелюрою, стриженою пiд горщик. Вiн, так само як i Дарина, працював експертом з антикварiату. Його пристрастю були предмети часiв Великоi Вiтчизняноi вiйни.

Максим простягнув каву подрузi i примостився поруч на стiлець.

– Як вихiднi? – з веселою ноткою в голосi запитав вiн.

– Як зебра: чорна смуга, бiла, чорна, бiла.

Максим посмiхнувся.

У цей момент в примiщення зайшов серйозного вигляду чоловiк рокiв сорока. Вiн зробив вигляд, що не побачив балакунiв i почав перебирати папки, якi у великiй кiлькостi лежали на одному iз письмових столiв.

– От блiн, зайшов, – пошепки промовив Максим i тiнню вислизнув з кабiнету.

За ним, з вiдiбраними паперами, вийшов чоловiк.

Незабаром Максим надiслав Даринi смайлик, вони ще перекинулися кiлькома фразами у вайберi, пiсля чого поринули кожен в свою роботу. Дарина передивилася сотнi заявок i ретельно розклала фотографii з описами по електронних папках. З усього потоку надiсланих лотiв найдовше вона розглядала золотий перстень з рубiном. На внутрiшнiй сторонi оправи можна було розгледiти частину напису «San».