Ключник світів

На останньому «цiлую» Дарина вже прибрала телефон вiд вуха i натиснула скидання. Вона знала, що пiсля такоi розмови батьковi нiчого не залишиться, як прибiгти до безцiнноi доньки. Вона не любила манiпулювати улюбленим родичем, але iнодi обставини брали верх над ii чеснiстю.

Олександр Миколайович приiхав дуже швидко. Вiн захеканий, весь розпашiлий вбiг до кабiнету Дарини, за ним поспiшав Венiамiн Тихонович. Керiвник тримався стримано, але його хвилювання видавали вуха, якi стали яскраво червоного кольору.

– Що трапилось? – закричав Св’ятопятов.

– Ой, татусю! Пробач, будь ласка. Я тебе налякала? – невинно, по-дитячому вiдповiла Дарина. – Тут просто таке. Іди сюди, сiдай, я тобi покажу.

Дарина обережно провела батька по кабiнету i посадила в свое робоче крiсло. Олександр Миколайович глибоко дихав i тримався за серце. Дарина не придiлила уваги своему керiвнику, тому той тихенько пiшов.

– Тато, вибач, ти добре себе почуваеш? – ласкаво поцiкавилася Дарина.

– Як сказати. Я так швидко вiд автiвки до дверей вже давно не бiгав.

До того ж ти змусила мене порушити кiлька правил дорожнього руху, а я, мiж iншим, представник закону. І взагалi, бiльше так нiколи не роби! Я думав з тобою щось трапилося!

– Вибач, ну будь ласка, – вибачилась Дарина.

– Гаразд, розповiдай, яка справа у тебе до мене.

Дарина присiла на край столу, витягнула перстень з конверта i почала розповiдати.

– Звiдки вiн у тебе? – здивувався Св’ятопятов.

– З вiддiлення надiслали на оцiнку, – пояснила Дарина.

 – Менi здаеться, я знайшла власника. Цей перстень прийшов до нас в перелiку лотiв, вiн рахувався за однiею бабусею, яка пiшла з цього свiту, Макаровою М.П… Ось, дивись на екран. Однак знайдено прикрасу на руцi молодоi особи. Я припускаю, що вбита дiвчина мае пряме вiдношення до Макаровоi М.П… Можливо донька, онучка або просто знайома. Знайдемо, хто така Макарова, знайдемо данi на власницю руки.

Дарина закiнчила свiй короткий монолог i благально подивилася на батька.

Той насупився, трохи подумав, потiм вимовив:

– Це хороша робота, ми спробуемо знайти родичiв цiеi Макаровоi. Шкода, що вона пiшла в iнший свiт. А що сама прикраса? Мае цiннiсть?

– Все надзвичайно загадково! – вигукнула Дарина. – Я не можу вiдповiсти точно про ii вартiсть, тому що не можу визначити вiк виробу. Менi потрiбно трохи часу для вивчення перстню. Я мрiю, щоб прикраса стала коштовним лотом на нашому аукцiонi.

– З приводу лота, не поспiшай.