Ключник світів

Можливо, перстень не принесе багатство аукцiонному дому, але щось в ньому е таемниче, навiть мiстичне. Дарина поклала опис завдання i прикрасу в конверт. Потiм набрала в Інтернет пошуку: «перстень кров ворона». Перше, що випало на сторiнцi, це книга «Кров ворона». Далi статтi про воронiв i знову книга, книга, книга. Дарина ще трохи пограла словами, але ii спроби нi до чого результативного не привели.

Вже стемнiло, коли вона вибралася зi свого офiсу на вулицю. Пахло весною. Прогрiте повiтря ще огортало своiм оксамитом, хоча вже вiдчувався наступ прохолодноi ночi.

Мiсто жило своiм життям. Яскравi вогнi кафе вабили приеднатися до хмiльного хороводу теплого вечора. Але, незважаючи на численнi смс i дзвiнки друзiв, Дарина просто хотiла трохи постояти на мiсцi, а потiм сiсти в автомобiль i поiхати додому до свого нового спiвмешканця. Тим бiльше, доказ довелося взяти iз собою, тому що особистого сейфа у Дарини в кабiнетi не було, а секретар давно пiшла. Але, насправдi, iй просто не хотiлося розлучатися з перснем. На секунду Дарина побажала, щоб це прикраса виявилася простою дрiбничкою, яку потiм вона зможе випросити у свого батька. Їi навiть не збентежило те, що ще кiлька днiв тому перстень прикрашав великий палець особи, яка залишила цей свiт. Дарина мiцнiше притиснула конверт до себе i попрямувала до автомобiля.

Через двадцять хвилин вона вже вiдкривала дверi своеi квартири, де ii сонно зустрiчав маленький пухнастик. Муська позiхнувши, пiдбiг муркотiти до господинi.

– Ти мiй нiжний звiр, – погладила Дарина свого вихованця.

 – Скучив? Я теж скучила. Зараз буду тебе годувати.

Дарина зняла пальто, кинула торбину на тумбочку, а поруч поклала конверт. Вимила руки i вiдразу попрямувала на кухню. Насамперед погодувала вихованця, а пiсля зазирнула в холодильник.

– Ось так, Муська, твоеi iжi завались, а у мене миша повiсилася, – прокоментувала Дарина вмiст порожнiх полиць. – Переходжу на котячий корм.

Муська начебто зрозумiв, про що сказала його господиня, тому вiдiрвав мордочку вiд миски i невдоволено нявкнув.

– Гаразд-гаразд, зараз що-небудь замовлю.

Дарина, недовго вагаючись, набрала телефон своеi улюбленоi закусочноi. Вона замовила пiцу асортi.

– Ех, Муська, будемо з тобою товстiти. Муська!

Поки Дарина спiлкувалася з оператором закусочноi, вихованець закiнчив трапезу i вирiшив зайняти себе корисною справою. Дарина застала свого улюбленця, коли той, забравшись на тумбочку, стягнув конверт з доказом i вже до половини його розлущив.