Ключник світів

– Муська! – повторила вона. – Ти що робиш?! Фу! Зупинись!

Вона намагалася витягнути залишки вмiсту конверта з чiпких лап свого домашнього вихованця. Вийшло це не вiдразу, тому вiд фотографiй i супровiдного листа залишилися тiльки шмаття.

– Подякуй, що перстень мiцний, а то довелося б тебе здавати як доказ, – Дарина в пiдтвердження мiцностi пiдсунула йому пiд нiс прикрасу.

Кiт сiв на заднi лапи i, не вiдриваючи погляду, дивився на перстень розширеними зiницями.

– Ти чого як загiпнотизований? – здивувалась Дарина.

 – Хм, може коти дiйсно бачать духiв померлих? Ех, ось вмiв би ти балакати, ми б iз тобою справу розкрили. Поспiлкувався б з духом i сказав менi, хто вбив бiдолашну.

Дарина заховала перстень в скриньку, а пiсля взяла на руки кота. Вона пройшла в кiмнату, вмостилася на диванi i не помiтила коли занурилася в сон.

Їй снився барвистий луг, що перетiкае в нескiнченнi пагорби. Соковитий зелений килим з одного боку межував з хвойним лiсом, а весь iнший простiр до горизонту розкинувся рiзнобарвним орнаментом квiткового королiвства.

Ідеально кругле озеро вiдсвiчувало рiвний спокiй неба. Нi хмар, нi плямочки. Рiвна чиста поверхня. Свiт оточив Дарину своею життевою енергiею. Вiн проникав крiзь шкiру, змушуючи дихати всiм тiлом. Їй стало дуже легко i вiльно. Складалося враження, що вона ось-ось злетить. Але гуркiт у дверi i крик кур’ера пiци змусив ii прокинутись.

Дарина схопилася з лiжка. Їй здалося, що вона бiжить, не торкаючись пiдлоги. Неначе вiдчуття зi сну перенеслося в реальнiсть.

У першi секунди Дарина нiби вiдчула, що сон ще не закiнчився, але гучний крик кур'ера допомiг повернутися в бадьорий стан.

– Чи е хто вдома? Вiдкривайте! – кричав на весь коридор постачальник пiци.

Дарина вiдкрила дверi.

– Ви навiщо так кричите? – звернулася вона до молодоi людини. – Весь будинок на вуха пiднiмете.

– Ви вже вибачте, я хвилин п'ять дзвоню, але нiхто не вiдкривае, а везти пiцу назад якось не хочеться, та ще й платити за неi потiм.

– Вибачте, я заснула, от грошi. Залишок заберiть собi.

– Ого, це багато для чайових.

– Це за очiкування.

– Спасибi, смачного, – вiдповiв задоволений своею виручкою кур'ер.

Вiн щось ще говорив, але Дарина вже зачинила дверi. Вона почала на ходу виймати соковиту, гарячу пiцу. Дарина жадiбно ковтала величезнi шматки, майже не пережовуючи. Звiдки раптом з'явився такий апетит, вона не розумiла, але дуже хотiлося з'iсти все вiдразу.