Ключник світів

– Не хвилюйтесь, – поспiшила заспокоiти його Дарина, – ми вам вiримо. Розкажiть краще, хто ним цiкавився i коли.

– Менi запам'яталися два покупцi. Приблизно мiсяць тому зателефонував хлопець. Ми домовилися про зустрiч на квартирi Марii Петрiвни. Покупець довго розглядав перстень, потiм сказав, що вiн йому не пiдходить i пiшов, а через два днi знову зателефонував. Вiн все-таки вирiшив придбати прикрасу, але я повiдомив, що прикрасу вже заброньовано. Покупець дуже довго мене вмовляв, пропонував заплатити будь-якi грошi.

Але я пообiцяв молодiй дiвчинi притримати перстень. Вона зателефонувала буквально на наступний день пiсля наполегливого хлопця. Дiвчина вiдразу повiдомила, що готова придбати прикрасу. Як завжди зустрiч я призначив у квартирi Марii Петрiвни. Я намагався повiдомити господиню, але вона не вiдповiдала. Тодi я вирiшив, що Марiя Петрiвна знову кудись поiхала, тому сам зустрiв дiвчину i продав перстень. Грошi залишив на комодi. Кiлька разiв в той же день телефонував, щоб повiдомити про успiшний продаж, але безрезультатно. А через добу дiзнався про смерть Марii Петрiвни.

Хлопець зробив паузу i вже тихо додав:

– Вибачте.

– А чому ви раптом самi вирiшили продати товар? Ви ж казали, що всiма угодами на фiнальному етапi займалася Марiя Петрiвна, – поцiкавилась Лера.

– Так, але дiвчина заплатила готiвкою за перстень двi тисячi доларiв, – вiдповiв Родiон.

Дарина з Лерою обмiнялися поглядами.

– А ви пам'ятаете тих покупцiв? – запитала Дарина.

– Звичайно.

Хлопець залишив неприемний осад пiсля презентацii. Весь одягнений в чорний одяг. На наркомана схожий. А дiвчина така приемна виявилася, молода, сором’язлива. Я навiть здивувався тодi звiдки у неi такi грошi.

– А докладнiше, – попросила Лера.

– Ну, хлопець такий високий, худорлявий, чорне сальне волосся сторчма на всi боки, руки худющi. Дiвчину пам'ятаю погано. Звичайна, мила, приемна, посмiхалася. Особливiсть у неi була одна. Вона праву руку якось дивно вивертала.

– Дивно це як? – втрутилась Лера.

– Навiть не знаю, як пояснити. Не так як у всiх людей. Я ii з цiеi особливостi i запам'ятав. Навiть обличчя вам не зможу описати. Весь час дивився на ii руку.

Лера полiзла в папку за фотографiями вбитоi.

– Подивiться, будь ласка, на знiмки. Це, випадково, не та молода особа, яка купила перстень? – звернулася слiдчий до молодого пiдприемця.

Родiон дивився на зображення витрiщеними очима. Даринi здалося, що хлопець ось-ось знепритомнiе.