Ключник світів

– А як «Історiя третього рейху» виявилася у вас на руках? – продовжувала наступ Лера.

Хлопець знову зам'явся.

– Розумiете, Макарова заборонила виносити товар за межi квартири, тому дала менi дублiкат ключiв. Я був здивований таким проявом довiри, але як виявилося, Марiя Петрiвна дiйсно часто була вiдсутня в квартирi. Траплялося, що нам з другом доводилося без ii участi демонструвати товар. Але продавала завжди тiльки Марiя Петрiвна. А ми потiм отримували свiй вiдсоток.

– Я так розумiю, книгу «Історiя третього рейху», ви забрали з квартири? – запитала Лера.

– Так, але я тiльки за книгою, – швидко вiдповiв Родiон.

– Але ж Марii Петрiвни вже немае серед живих. Ви про це знаете, але все одно продаете ii речi? Це називаеться пограбуванням, – констатувала слiдчий.

Юнак почервонiв i опустив очi.

– Так, я вчинив погано. Менi не слiд було повертатися в квартиру пiсля смертi Марii Петрiвни.

– А вам вiдомо, молодий чоловiк, що майно покiйноi описано повiреним, якого вона найняла ще за життя? Якщо чогось з перелiку не дорахуються в квартирi, а потiм цi речi раптом спливуть десь, то у вас можуть виникнути серйознi проблеми з законом, – суворо вимовила Лера.

– Я-я-я, не знав про таке. Менi нiчого не казала Марiя Петрiвна. Вона навпаки квапила нас з продажем, чесне слово, – Родiон так щиро вiдповiв на питання, що нi в однiеi з дiвчат не виникло навiть тiнi сумнiву щодо його слiв.

– Припустимо, – сказала слiдчий, – а чому був такий поспiх? Марiя Петрiвна не дiлилася, випадково, своiми думками?

– Вона якось сказала, що почуваеться недобре, i iй не хотiлося б, щоб пiсля ii смертi предмети антикварiату розграбували або взагалi викинули.

– Добре. З цим розiбралися. Тепер твоя черга, – звернулася Лера до своеi напарницi.

Дарина витягнула перстень з сумки i поклала його перед Родiоном на стiл.

– Скажiть, вам знайомий ось цей перстень?

– Так, це одна з небагатьох прикрас, якi були вiдданi на продаж, – вiдповiв молодий чоловiк. – Точнiше вiддано було багато, але ми не наважилися брати тi, на яких е проба дорогоцiнного металу.

Продавати книги або вазочки – це одне, а ось ювелiрнi прикраси, зовсiм iнше. На перснi немае жодних позначок. Тому ми з другом вирiшили, що це всього-на-всього якiсно зроблена бiжутерiя, ось i залишили в перелiку на продаж.

– Взагалi-то це чисте золото, а камiнь справжнiй рубiн, – спокiйно вiдповiла Дарина.

– Я-я-я, не знав, – знову перелякано вiдповiв Родiон, – я був впевнений, що це звичайна бiжутерiя.