Гроші. Ч 1. Сизий світанок

– Так от: саме стiльки вкрали нещодавно у краiни – два мiльярди доларiв! – Саша навмисне повторювала суму грошей так часто, дуже добре вiдчуваючи, наскiльки магнетично впливае на свiдомiсть людей, що ii оточили в цiй напiвфантасмагоричнiй атмосферi темного теплого серпневого вечора, постiйна згадка про два мiльйярди.

– І що нам з цього? – запитав хтось примирливо. – Ти хабар нам пропонуеш? – Дивно, але нiхто не розсмiявся.

– У тому то й справа, що нiчого. Я – юрист, i розкопала цю оборудку, дiстала ii з-пiд ковдри Хазяiна! І тепер я тут, щоб привернути увагу до цього злочину.

І до всiх iнших, бо це тiльки один випадок! Один! А скiльки iх взагалi?! Тому я тут, ясно?! А не для того, щоб побiгати по лiсу, i щоб ви за мною поганялися! І здаватися я не збираюся: тiльки хто зайде у воду – втоплюся! Так i знайте! Про мене вiдомо журналiстам, вони знають, що я тут, i коли зi мною щось станеться, то!..

На обох берегах заходили, загомонiли пошепки – очевидно, до кожного з переслiдувачiв прийшов наказ, що робити далi, i зав’язалася суперечка.

Саша почула вигуки:

– Я наймався територiю охороняти, а не за дiвчатами по болотах пiрнати!..

– Кому потрiбно, той хай лiзе в воду!..

– Я за таке вiдповiдати не хочу!..

– Потiм по судах i телевiзору затаскають!..

За хвилину вона почула, як закриваються дверцята машин, заводяться двигуни. Охоронцi просто взяли i поiхали. Зовсiм! Якщо це, звiсно, не якась пастка, щоб виманити ii на берег. Саша сiла пiд дерево.

– Гей! – раптом почула вона оклик i сплеск води.

 – Гей! Як тебе там?

Саша пiдняла голову – обидва егерi продовжували стояти у водi. Весь цей час вони мовчки слухали i чекали, чим все закiнчиться.

– Саша. А ви чого тут? Чого не йдете? – запитала втомлено.

– Ти ж сама не вийдеш. Ходiмо на дорогу, виведемо.

– Е, нi, хлопцi! Думаете так надурити мене? Не вийде. Давайте йдiть на берег, я – за вами.

Замiсть дороги Саша знову обрала шлях по болотяних купинках. За кiлька кiлометрiв сили остаточно покинули тiло, i вона нарештi зрозумiла, що тепер ii, окрiм цих двох втомлених чоловiкiв, якi не кидають дiвчину у лiсi посеред ночi просто через свою вiдповiдальнiсть, нiхто вже не переслiдуе.

Однак Саша з наполегливою впертiстю ще довго iгнорувала поради егерiв, аж доки не наткнулася на чiткi вiдбитки лап на землi рисi – тварини небезпечноi i, не виключено, саме в цей час ночi дуже голодноi. Тож вирiшила таки послухатися егерiв, якi запросили на базi координати ii машини.