Гроші. Ч 1. Сизий світанок

Високвалiфiкований юрист, автор проектiв багатьох законiв, давно вже мiльйонер, одночасно – тонкий психолог i майстер iнтриги, поцiновувач схiдного живопису, вiн завжди звертав уваги на деталi, якi iншим видавалися незначними, i часто приходив до парадоксальних висновкiв i прогнозiв, що, як правило, збувалися. І в цiй справi з двома мiльярдами доларiв, що державне пiдприемство так легко мало вiддати за газ, за який воно вже i так розрахувалося… Щось тут не те, дуже просто, якось недбало i легко, зухвало навiть, можна сказати, робилася ця оборудка наче виклик.

І ця жiнка, юрист, що бiгала по лiсу, вiн добре знав засновникiв цiеi юридичноi контори i ii провiдних фахiвцiв, кого попало там не тримали, так от, вона пише, що кiлька мiсяцiв тому бачила своiми очима по телевiзору, як хтось з директорiв «Нафтогазу» демонстрував акт виконаних робiт за цей газ, вiдповiдно, в бухгалтерii повиннi зберiгатися i документи про оплату. А тут… Поважний суд приймае рiшення, що не налазить на голову: якщо оригiнали «актiв виконаних робiт» мiж суб’ектами пiдприемницькоi дiяльностi вiдсутнi, значить, вважае поважний суд, за товар треба заплатити ще раз.

Нiсенiтниця якась! А юристи «Нафтогазу» погоджуються з усiм, навiть не роблять вигляду, що намагаються боротися за цi величезнi грошi.

Щоб прийняти подiбне рiшення, суддя мусить бути або самогубцем, або самовпевненим хабарником, або отримати команду з самого верху. Але ж хто мiг дати таку команду? Таких людей в краiнi – три-чотири, не бiльше.

Не виключено, що та жiнка-юрист, як ii? – ага, Олександра – пов’язана з кимось iз них.

Шевцов набрав свiй офiс:

– Людочко, привiт. Збери менi, будь ласка, всю iнформацiю про Олександру Василiвну Зiнчук, тисяча дев’ятсот вiсiмдесят другого року народження, так, 4 квiтня, Овен, тобто – баран, тридцять один повний рiк, працюе в юридичнiй фiрмi «Коротенко i К», проживае в мiстi Киiв… Менi потрiбно знати ii контакти з оточенням Хазяiна: олiгархи, народнi депутати, силовики.

Дякую!

«Треба дiзнатися про неi побiльше. Вона з’явилася в цiй справi невипадково…» – подумав Шевцов. Вiн вважав себе знавцем не стiльки жiночоi душi, скiльки жiночого мозку i тiла, на серця йому було, за великим рахунком, наплювати. Вiн любив розумних цинiчних жiнок, якi добре його розумiли, – також розумного i цинiчного. Шевцов уже давно мiг дозволити собi таку розкiш – мати в коханках саме таких.