Гроші. Ч 1. Сизий світанок

Свинi, не збавляючи ходу, заполонили майже всю дорогу, зупиняючись бiля тих самих дерев’яних ящикiв, якi виявилися годiвницями. Тварини просто поспiшали жерти, ось чому була кукурудза пiд ногами! Саша тихенько видихнула повiтря – iй потрiбно було лише перечекати час, поки тваринки наiдяться, – i тодi шлях буде звiльнено. Але на очiкування, як не прикро, часу вона не мала. Саша огледiлась у пошуках альтернативних варiантiв вiдступу i побачила, як одна величезна i зла самиця налаштувалася таранити ii берiзку.

Отут стало неймовiрно страшно, перед очима майнула жахлива картина – кiлька ударiв по стовбуру молодого дерева, падiння в траву, i кабани натовпом накидаються на бiдолашну дiвчинку! Свиня стрiмко наближалася. Як то часто бувае в життi людей i тварин, самиця мала значно бiльш чiтке уявлення про власнi намiри i переконання, нiж самець, що спочатку погрожував Сашi, а потiм ганебно втiк у кущi жерти кукурудзу. Нi, самиця точно знала, чого прагне, i не мала намiрiв вiдступати заради iжi! Однак поросячий бог у той вечiр все ж таки був на сторонi людини – за кiлька метрiв до дерева самиця рiзко загальмувала i, як здалося Сашi, полегшено хрокнула i розсмiялася: з-пiд куща пiд берiзкою, весело помахуючи хвостиком, вискочило мале смугасте поросятко. Очевидно, самиця прагнула його звiльнити з удаваного полону, а Саша стояла, точнiше висiла у неi на дорозi.

Через кiлька хвилин хмара кабанiв проторохтiла мимо i закотилася за дерева. Саша злiзла з берези, огледiла подряпини на руках i ногах.

У лiсi за цей короткий промiжок часу рiзко потемнiло, вечiр насувався серед дерев стрiмко, тож весь ii план накривався бляшаним тазиком. Ну, то ладно, можна прийти й iншим разом, не бiда. Але що робити зараз? Як вийти звiдси, бо сунути назад через зграю диких кабанiв вона просто не мала смiливостi. Сама орiентовно згадала мапу Заповiдника i вирiшила рухатись начебто по дузi, в бiк болота, до дамби… Їй здавалося, що це гарний план: вона вже вiдчувала смак домашнього вечiрнього чаю з ромашкою i медом. Кiлька разiв вона спробувала набрати Івана, але зв’язок був нiкудишнiй на екранi мобiльного ледь миготiв один штрих. Не встигла вона пройти i кiлометра, як побачила машину, що iхала назустрiч. Автомобiль спочатку притормозив, але, зауваживши, що дiвчина не зупиняеться, проiхав далi, а потiм розвернувся i на першiй швидкостi наздогнав Сашу. Пасажирське вiкно спустилося i показалася проста чоловiча пика в камуфляжному картузi.