Циганка за мільйон

А ти заважаеш! Йди звiдси, бо зараз я й дiйсно почуваюся гидко, розмовляючи з тобою.

В очах Севаша промайнула неприкрита лють. Вiн у два кроки скоротив дистанцiю мiж ними, схопив дiвчину за плечi й гарнесенько тряхнув.

– Коли опинишся у моему лiжку, люба, я нагадаю тобi цi слова.

Пiсля цього циган почав наближатися до ii губ, але Тасарла не збиралася дарувати поцiлунок людинi, до якоi нiчого не вiдчувае. Тому вона опиралася, вiдбивалася й нарештi вiдшпурнула чоловiка вiд себе.

– Я все розповiм барону.

Так i знай.

– І що? Вiн вже не мае нiякоi влади, дiвчинко, – глузливо промовив Севаш, але все ж таки вiдступив.

Розвернувшись вiн пiшов геть, але наостанок промовив:

– Нiякого шлюбу не буде, якщо я розповiм барону, а навiть краще тому депутату, що ми з тобою стали коханцями.

Обличчя Тасарли з ту ж секунду побiлiло й наче перетворилося на камiнь. Та вже через хвилину дiвчина опанувала свiй страх:

– Якщо ти зробиш щось схоже, то проллються рiки кровi. Циганськоi кровi, Севаш.

Думай що робиш i що говориш.

Циган пiшов, а Тасарла продовжувала дивитися йому у слiд i молитися, щоб вiн не виконав свою погрозу.

Трохи пiзнiше дiвчина повернулася до спостерiгання. Якщо пощастить, то можливо Петро Шушков взагалi не приiде у iхне село. Як-не-як час стрiмко плинув, наближаючись до вечора.

Роздiл 3.0

Тасарла вперто продовжувала стояти на балконi та чекати на нового барона. Але в якийсь момент вона настiльки пiрнула у власнi думки, що не помiтила, як на горизонтi з’явилося декiлька автiвок.

Проте вже в наступну мить вся ii увага сконцентрувалася на новенькiй тойотi, що iхала першою у колонi.

Дякуючи Чендеру та його колекцii раритетних авто Тасарла добре розбиралася в марках автомобiлiв. Проте iй на вiдмiну вiд брата подобалися сучаснi передовi моделi.

Саме такою була автiвка Петра Шушкова. Дивно, але Тасарла не мала сумнiвiв, що вiн сидить у першiй машинi й точно не у якостi пасажира. Чоловiка видавала манера керування.

Дика, швидка, неприборкана… Вона була такою, як i сам водiй. Так, саме таким за плiтками та чутками поставав перед нею майбутнiй наречений.

Вiдстань мiж ним та будинком швидко зменшувалася, i Тасарла зрозумiла, що Петру вже кортить побачити нову власнiсть, яка так вдало потрапила у руки.

В самому ж будинку життя бурлило. Навiть будучi на балконi онука барона чула метушню, кроки, обривки фраз… На порозi вже з’явилася делегацiя на чолi з Димiдовим.