Циганка за мільйон

Його не лякають нiякi сутички, але як вiн може змусити жiнку залишити единий дiм, в якому вона зростала, в якому й досi вiдчуваеться дух ii рiдних людей; дiм, який вона любить всiм серцем?

– Романе, нумо обговорiмо цю тему пiзнiше. Наприклад, коли Кiр приiде.

І не очiкуючи вiдповiдi Петро пiшов геть. Йому потрiбно було закiнчити оглядати будинок та привести думки до ладу. Проте вже у дверях вiн зупинився й запитав, бажаючи полегшити власний бiль:

– Романе, а ви й досi кохаете свою дружину?

– Так, – вiдповiв на запитання барон, – я ii кохаю, не зважаючи на всi перепони, що нас роздiлили.

– Тобто? – не зрозумiв Петро.

– Валерiя померла. Але вогонь, що вона запалила в моiй душi у першу нашу зустрiч й досi яскраво палае всерединi. Не тiльки в менi. В Тасарлi теж. Бабуся та онука дуже схожi мiж собою i характером, i зовнiшнiстю. Лише чоловiк зi шматком льоду замiсть серця зможе встояти перед моею красунею. Шкода його, тому що вiн нiколи не вiдчуе тепла, що розiллеться по тiлу, коли вона посмiхнеться йому; не вiдчуе радiсть життя, не прокинеться пiсля довгоi суровоi зими, коли вона на нього пiдiйме своi неймовiрнi очi.

Цi слова зачепили Петра тому вiн швидко залишив примiщення й пiшов закiнчувати свою iмпровiзовану екскурсiю. Дивно, але Шушков спiвчував барону, який втратив таку жiнку, проте не бажав роздiляти його оману. Попри солодкiсть, кохання та пристрасть – лише iлюзii, якi не вартi часу.

Зосередившись на власних думках, Петро пiдiйнявся на другий поверх й блукав коридорами.

Вiн пригадав Євгенiю i той день, коли побачив як вправно вона наставляе йому роги з його ж другом. Перед очима й зараз ця картина не тьмянiла. Дiвчина стоiть у кутку басейну i чекае поки коханець пiдпливе до неi.

– Ти сумувала? – Запитав вiн тодi.

– Нi, – вiдповiла вона, але й чоловiк, й Петро зрозумiли, що ii «нi» означало «ТАК».

А далi навiть пригадувати було важко. Можливо, якби з Євгенiею займався коханням не його друг, а нiкому не вiдомий незнайомець, то серце Петра можна було б реанiмувати.

Проте це лише здогадки. Все склалося так, як склалося. Вiдтодi у нього в грудях й дiйсно опинився шматок льоду, а такi поняття як довiра, вiрнiсть, кохання назавжди були видранi з душi. Замiсть них там оселилася порожнеча.

Петро зупинився бiля якихось дверей i дивився на них, але не бачив. Чому вона йому зрадила? Вiн же все для неi робив. Осипав золотими прикрасами, сплачував за вiзити у салони краси, купив квартиру, машину, возив на курорти.