Циганка за мільйон

Звiсно Тасарла розумiла, що циганка сама винна у доганi, але ж поведiнка Шушкова теж не пролазила нi у якi ворота.

– Йди додому, Зара. Я розберуся з усiм сама, – промовила дiвчина й обережно покрокувала до дверей кабiнету.

Циганка тiльки головою похитала на таку заяву. Ну, що зможе зробити Тасарла у цiй ситуацii? Вона вже й так однiею ногою на вулицi. Клятий Чендер! Все через нього. Якби вони з Лулу не наробили дурниць, то у таборi зараз би й досi панували старi закони, мир та злагода.

Тим часом Тасарла тихо, наче мишка, промайнула кабiнет й зайшла у власну майстерню. Цi двi кiмнати мали сумiжну стiну й таемнi дверi, що з того боку були замаскованi пiд шафу з книжками. Звiдси дiвчина могла чути всю розмову й не хвилюватися, що ii викриють.

Тож Тасарла швидко перетнула кiмнату й припала вухом до дверей у потрiбному мiсцi.

– …вона була всiм у моему життi, Кiр! Ти ж знаеш, що я нi в чому iй не вiдмовляв, на руках носив, пилинки здував. Як останнiй бовдур навiть пропозицiю зробив, збирався одружитися й завести дiточок.

– Я все розумiю, друже. Але ж ти не можеш й надалi страждати. Це тiльки шкодить тобi та твоему оточенню. Чи думаеш, що Орест просто так по п’ятах наче вiрний пес слiдуе? Нi! Вiн хвилюеться й намагаеться все тримати пiд власним контролем. А йому вже теж не так мало рочкiв. Час би обзавестися власною родиною. Але я не вмовлю його повернутися до мiста, якщо ти й надалi будеш себе катувати.

Звiсно Кiр мав рацiю i Петро це розумiв. Пригадав, як брат годину тому з’iдав поглядом ту симпатичну циганочку. Цiкаво, чим там у них все закiнчилося?

– Час тобi вже вилiкуватися вiд отрути тiеi гадюки, – намагався запевнити друга Кирило.

– Дай здогадаюся! Пiд лiкуванням ти маеш на увазi одруження з онукою барона?

– А чому б i нi? Менi здаеться, що це саме те, що зараз потрiбно зробити. По-перше, цей шлюб допоможе тобi закрiпитися тут у якостi сiльського голови, а по-друге, дiвчина…

– Я не можу.

– Та у чому справа? Євгенiю ти все одно викреслив зi свого життя. Чи все ж таки хочеш повернути?

– Повернути – це останне, що я хочу зробити з нею.

– Тобто все ж таки ця думка приходила у твою голову! – Констатував Кiр.

– Та не збираюся я ii повертати! – Занадто гучно промовив Шушков.

Було не зрозумiло кого бiльше вiн у цьому запевняв себе чи друга.