Циганка за мільйон

– Шшш, дiвчата, навiть у стiн е вуха, – занервувала Тасарла й пожалкувала, що прислухалася до поради брата та взяла з собою супровiд.

– Його автiвка стояла поряд з клубом, – значно тихiше вiдповiла на поставлене запитання Лулу.

– Добре! Тодi до справи, – промовила Зара i вiдкрила останнi дверi, що вiддiляли iх вiд основного залу.

Якась драйвова мелодiя рiзко вдарила по вухах. Вiд несподiванки Тасарла не вiдразу зiбралася з думками. А от супутницi вже на всiх парах включилися у гру, атакуючи охоронцiв милими посмiшками й запитаннями про те, де таким гарним дiвчатам можна присiсти.

Тасарла вирiшила не заважати й вiдiйшла на деяку вiдстань. У кожного своя роль, тож можливо варто покластися на дiвчат та трохи розслабитися, бо якщо так нервувати, то можна купу помилок наробити. Як-не-як, а сьогоднi вони прийшли не стiльки шпигувати, скiльки вiдпочивати.

– Келих «Шардоне», – крикнула Тасарла, офiцiанту, що пробiгав повз неi.

– Три келихи за той столик, – скорегувала замовлення Зара й вiдпустила хлопця.

– У нас вже й столик е?

– А що ми просто так посмiхалися тим велетням бiля дверей? Звiсно е. Ходiмо. До речi, з того мiсця якраз вся зала, як на долонi.

Й дiйсно охоронцi порадили гарний куточок. І це, мабуть, единий столик, який не потрапляв в поле зору камер вiдеоспостереження. А iх в примiщеннi вистачало.

Дiвчата ще не встигли як слiд вмоститися, а вправний офiцiант вже принiс випивку.

– Це комплiмент вiд нашого закладу, – промовив вiн, намагаючись перекричати музику i додатково поставив перед гостями фруктову нарiзку.

Зара й Лулу щось там весело щебетали у вiдповiдь, а Тасарла потяглася за келихом, але до рота його так i не донесла. Їi погляд вiдразу вицупив з натовпу бородатого чоловiка зi знiмка, що на днях показував брат.

Такого важко було не помiтити. Навiть охоронцi бiля дверей не могли зрiвнятися з ним у величi.

По спинi дiвчини неприемно пробiг холодок. Інтуiцiя пiдказувала, що краще тiкати й не обертатися, але Тасарла не могла пiдвести брата, бо знала – ii вiдмова не зупинить Чендера.

Тим часом до велетня пiдiйшов незнайомий чоловiк. Вони потисли один одному руки й Кiр пригостив спiврозмовника випивкою. Тасарлi здалося, що мiж ними зав’язалася дружня розмова.

– Ми на танцювальний майданчик… ти з нами? – Запитала у дiвчини Зара.

– Нi. Ви йдiть веселiться, а я замовлю собi ще вина.