Циганка за мільйон

Як i очiкувалося, дiвчата не стали вмовляти онуку барона змiнити плани й знизавши плечима попрямували танцювати.

А Тасарла повернулася до спостереження.

Кiр i незнайомець й досi вели дружню розмову, яка переривалася гучним смiхом. Принаймнi так здавалося, бо почути наскiльки був гучним цей звук не малося можливостi у мiсцi де панувала музика.

У якийсь момент Тасарла спiймала себе на думцi, що зовсiм не цiкавиться депутатом. Вся ii увага сконцентрована на широкiй спинi незнайомця. І хай вона не бачила його обличчя, але навiть на такiй вiдстанi вiдчувала сильну чоловiчу енергетику.

Дiвчина тряхнула головою у спробi вернути мiзки на мiсце. Навiть якщо той незнайомець виявиться Бредом Пiтом це не матиме нiякоi рiзницi, адже вона циганка, онука барона, i повинна заглядатися лише на чоловiкiв з табору. В рештi решт один з них стане ii чоловiком.

Та про сьогоднiшню вилазку нiхто з циган (ну, Чендер не рахуеться) не знае, тож можна розслабитися й насолодитися видами.

Тим паче такими привабливими видами. Чомусь Тасарла була впевнена, що незнайомець справжнiй красень.

Вiд таких думок дiвчина вiдчула дивний вогонь у грудях, але розiбратися що то було не встигла, бо спiврозмовники, за якими вона спостерiгала, рiзко пiдвелися й без зайвих перешкод пiшли в бiк сходинок на другий поверх.

Рясний натовп розступився перед ними, даючи дорогу. Ще хвилина i вона втратить iх з поля зору. Що ж робити?

Тасарла поглядом вiдшукала дiвчат, якi пiддавшись ритмiчнiй мелодii забули навiщо знаходяться тут.

Часу попередити iх не було, тому онука барона швидко пiдвелась й, обходячи боком натовп, вiдправилася за чоловiками.

Та все ж таки та хвилина зволiкання виявилася фатальною, адже коли Тасарла подолала сходинки й опинилася у довгому коридорi – вiн пустував. Єдиною ii зачiпкою виявилися дверi, що через пару секунд пiсля ii появи з ледь чутним клацанням зачинилися.

Проте це хоч щось. Виждавши деякий час циганка обережно вiдчинила iх i просунула свою темну головку всередину.

Кiмната нагадувала вiтальню з ще одними дверима, якi, як здогадалася Тасарла, вели у спальню. Навшпиньках дiвчина вiдправилася туди у розвiдку. Проте чоловiка там не виявилося.

– Де ж ти е? – Ледве чутно запитала сама у себе онука барона й наче у вiдповiдь десь поряд почувся плеск води. – Здаеться депутат вирiшив освiжитися. Ну й добре!

Розслабившись Тасарла всiлася на лiжко й зняла пiдбори.