Небо, повне зірок

Найближчi кiлька мiсяцiв не раджу вам думати про навчання. Зосередьтеся на виконаннi своiх службових обов’язкiв. Порiвняно зi школою, ви матимете набагато бiльше вiльного часу – але й вiдповiдальнiсть незмiрно зросте. Тому на дозвiллi вiдпочивайте й розважайтеся. Якомога бiльше спiлкуйтеся з членами команди, грайте в iгри, слухайте музику, дивiться фiльми, читайте книжки.

Мiлош недбало скривився. Я зрозумiв, що вiн точно не читатиме книжок, а единою розвагою, яку собi дозволить, будуть регулярнi заняття у спортзалi.

Решту часу проводитиме за навчанням, прагнучи ще бiльше розширити свiй широкий iнженерний профiль. Хлопець явно був безнадiйний…

Марсi знову пiдняла руку.

– Капiтане, а коли ми вiдбуваемо в рейс?

– Через шiстнадцять годин, – вiдповiв я. – Завтра о восьмiй тридцять за бортовим часом. Порт призначення – Цефея. Звичайно ми працюемо на маршрутi «Земля – Есперанса», та iнодi, як от зараз, нас надсилають i до iнших планет.

– Поведемо на буксирi баржу?

Я, звiсно, не став пояснювати iй, що за неписаними правилами Зоряного Флоту корабель з новачком-пiлотом на борту свiй перший рейс здiйснюе з мiнiмальним навантаженням.

Натомiсть сказав:

– Цього разу баржi не буде. Ми маемо iнше, дуже вiдповiдальне завдання – веземо чергову групу дiтей.

– Тобто партiю ембрiонiв? – уточнив Мiлош.

Я подивився на нього довгим поглядом. Потiм повiльно й чiтко вiдповiв:

– Саме так. Проте ми звикли називати iх дiтьми.

Роздiл 2

«Кардиф»

Наступного дня я прокинувся трохи ранiше нiж звичайно – о шостiй ранку, щоб без поспiху здiйснити обхiд корабля перед призначеним на восьму тридцять стартом.

Проте виявилося, що я був не самою ранньою пташкою, мене випередив Симон Гарнье, якому не терпiлося чимшвидше взятися до обов’язкiв на камбузi (вчора ввечерi вiн встиг лише оглянути свое нове господарство).

Я виявив це, коли надiслав кухонному автоматовi замовлення на стандартний снiданок, а за хвилину, замiсть звичноi пiци з грибами, отримав по мiнi-лiфту навдивовижу смачну м’ясну запiканку i грецький салат – чи не смачнiший за запiканку.

Навiть кава була якась особлива; я пив ii неквапно, смакуючи кожен ковток, i з почуттям глибокого задоволення думав про те, що тепер маю повнiстю укомплектований екiпаж для корабля такого класу, як «Кардиф», – три пiлоти (включно зi мною), п’ять iнженерiв, п’ять технiкiв, лiкар i кухар-стюард.