Купіть книгу – вона смішна

Видно, всерединi у нього iм ставало так тiсно, i, щоб кудись можна було запхнути новi, йому просто було необхiдно з кимось подiлитися старими. Але ви не вважайте Джима за ходячу енциклопедiю, такого мiстера-всезнайку, який знае купу чужих думок, але не мае жодноi своеi, вартоi уваги. У перiод скидання Джимом зайвих знань в атмосферу можна було виявити шляхом аналiзу, що всi вони були ним як слiд переробленi, з додаванням своiх iдей, причому, iнодi йому вдавалося висувати повнiстю своi теорii, ну або менi тодi здавалося, що вони повнiстю його.

Просто iнодi моя вiра в знання Джима Гаррiсона була настiльки непохитною, що, якби сказав вiн менi, що Земля кругла й обертаеться навколо Сонця, – я повiрив би беззастережно, навiть якби насправдi це було не так.

Але однiею з моiх найулюбленiших теорiй Джима була та, яку вiн висловив у сьомому класi напередоднi канiкул, коли ми чудового травневого дня, пiсля урокiв, пiшли за мiсто i валялися там у полi. Все було начебто прекрасно: i сонце, i трава, i вiтер, i якiсь пташки то щебетали, то бралися лiтати туди-сюди, але я нiчого цього не помiчав – я був засмучений, що у мене з геометрii за рiк виходила, в кращому разi, трiйка.

І це буде вже шоста трiйка в табелi, а мiнiмум трiйок, за словами тiтоньки Джинджер, був уже мною вичерпаний iще минулого року, тому жадана лiтня поiздка в луна-парк опинилася пiд реальною загрозою зриву. Джим запитав у мене, чого я такий кислий, коли все навколо так прекрасно! Добре йому було говорити, адже йому ставили п’ятiрку лише за те, що вiн приходив на iспит! І я вiдповiв, що настрiй дуже паршивий, з геометрii буде трояка, в луна-парк i на ярмарок скорiше за все не вiзьмуть, i взагалi все навколо якесь кепське, i сплюнув.

– Навiть цей прекрасний день? – вiд усiеi душi здивувався Джим.

– Цей день в особливостi! Нiчо’ в ньому особливого немае, крiм того, що вiн кепський, а попереду ще купа таких само, – i я плюнув угору, але так, аби плювок по балiстичнiй траекторii потрапив на найближчу кепську квiтку.

Але я промазав.

– Ти неправильно живеш i мислиш, Бiллi! – Джиммi не переставав менi дивуватися, не плювався i обома цими речами тодi почав мене дратувати.

– А ти, значить, правильно?

– І багато живуть ось так, не радiючи, – Джиммi вмiв вести свою думку, не звертаючи уваги на опiр спiврозмовника. – Не розумiючи, що все наше життя, точнiше все, що ми в ньому робимо, – це гнемо горба на ендорфiн.

– На кого? – Я аж пiдвiвся на лiктях.