Купіть книгу – вона смішна

Бачачи, що мене не пройняло це порiвняння, Джиммi не здався, а пошукав декого ближче:

– Добре, ти знаеш Ендi?

– Того слiпого пацана з вулицi Троянд? – Уже з ним-то Джим точно не зможе мене порiвнювати – хлопець iз народження нiчого не бачить, ходить з паличкою i ста доларiв не знайде нiколи, тому ендорфiн йому взагалi не свiтить нi за яких варiантiв.

– Так, саме його, – не вгамовувався Джим. – Так от, ти лежиш тут i стогнеш через свою трiйку, i не помiчаеш усiеi цiеi краси кругом – сонця, неба, трави.

А Ендi всього цього нiколи не бачив i навряд чи коли-небудь побачить. А якби й побачив, то напевно збожеволiв би вiд щастя. Вiн би отримував задоволення вiд розглядання кожноi травинки, кожноi комашечки i ii какавельки, вiн отримав би таку дозу ендорфiну, що попервах був би найщасливiшим хлопчиком на землi. Але в нього нiколи цього не буде, а ти вже це все маеш i не хочеш бути щасливим! А вiн нiколи не матиме, i, все ж таки, вiн однаково намагаеться бути щасливим – я вчора йшов по його вулицi й бачив, як вiн сидiв на лавцi перед своiм будинком, читав книгу для слiпих i всмiхався. А потiм двi маленькi сусiдськi дiвчинки взяли його за руки i бiгали з ним по дорозi, i вiн радiв i смiявся, бо рiвень ендорфiну у нього в мозку зашкалював. Вiн може отримувати задоволення вiд простих речей, i я можу, i ти зможеш, якщо перестанеш засмучуватися через дрiбницi або, що ще гiрше, постiйно зображати з себе крутого хлопця, випускати з себе пар i удавати з себе статечного. Я бачив якось одного хлопчика, у якого е все, ну, от взагалi все – ми iздили до родичiв у Даллас i жили в них кiлька днiв. Вони дуже багатi, дуже, у них величезний особняк, найбiльший у районi, й у iхнього единого сина (я був тодi молодший, а йому було як нам зараз) уже тодi було все, навiть власна машина. Водiйських прав iще не мав, а машина була, i кажуть, що це вже третя – попереднi двi продали, бо вони йому перестали подобатися, та й третьою, коли ми приiхали, вiн був уже незадоволений. А крiм цього, вiн був незадоволений i всiм iншим i був дуже нещасним. У нього було все, але вiн нiчим не був задоволений i не знав, що йому ще треба, щоб стати щасливим. Але вiн не вмiв отримувати задоволення не тiльки вiд простих речей, а й вiд усiеi тiеi величезноi кiлькостi цiкавих речей, що вiн мав, у тому числi й вiд машини. Не вмiв i все, i був нещасний. Дуже. А там, на тiй самiй вулицi, хлопцi грали у футбол i були щасливi, все, що у них було, – це м’яч, гра i вони самi.