Купіть книгу – вона смішна

І вони вiд усього цього отримували стiльки задоволення, ну просто море, i з ендорфiном у них теж усе було гаразд. Я намагаюся донести це до свого батька. Але вiн не розумiе. І якщо ми iдемо кудись далеко, то вiн довго шукае найдешевшу заправку, щоб заощадити долар, нервуеться, дратуеться – не хоче бути щасливим, отримувати кайф вiд дороги, вiд подорожi, вiд своiх пасажирiв. Сам ендорфiн не виробляе i нам з мамою не дае! Вiн вважае, що отримае задоволення або свою дозу ендорфiну потiм, коли заощадить цей долар або тодi, коли буде його витрачати – вiн же бонусний! Але вiн не отримуе задоволення нi коли шукае заправку, нi коли економить цей нещасний долар, нi коли потiм прощаеться з ним.

І замiсть того, щоб отримати три рази свою середньолюдську порцiю ендорфiну, вiн ii взагалi не отримуе i тому живе нещасливо, шукаючи причину в незекономленiм десь доларi.

– На твою думку, всi багатi люди нещаснi, а бiднi щасливi? Щось я давно не зустрiчав щасливих бiднякiв!

– Так нi ж! Є й серед мiльйонерiв цiлком щасливi люди, а серед жебракiв повно нещасних.

Але це не залежить вiд iх становища, це залежить вiд iх ставлення до життя! Просто треба зосереджуватися не так на прагненнi до володiння якими-небудь речами самими по собi, у тому числi грошима чи позитивними оцiнками з геометрii, а на отриманнi задоволення вiд них. А якщо нiчого немае, то теж не бiда – сонце, небо i вiтер для всiх спiльнi, вони завжди пiд рукою i вiд них завжди можна отримати свою порцiю ендорфiну.

Я уважно вислухав тодi Джима, але однаково побрiв потiм, пiсля цiеi тривалоi розмови, додому сумним. Я не вiдразу прийняв теорiю Джима пiд назвою: «Всi ми гнемо горба на ендорфiн». У той рiк я таки отримав з геометрii свою законну трiйку, мене довго лаяли i дорiкали нею, але все-таки потiм узяли з собою на ярмарок у луна-парк. Але там я чомусь не був щасливий i не отримав особливого задоволення, атракцiони за рiк добряче зостарiлись, а кiлька улюблених узагалi не працювало, i вiд тих, що були, рiвень ендорфiну якось особливо не пiдвищувався.

Але поступово я почав ловити себе на думцi, що не отримую задоволення вiд, здавалося б, речей, якi мали приносити очевидну радiсть, а вiд усякоi дурницi я буваю iнодi щасливий. Щастя настае iнодi в такий момент, коли його i не чекаеш, – бах, порадiв якiйсь дрiбницi, всмiхнувся i вже щасливий, вiдчуваеш, як там мозок ендорфiнчиком уже тiшиться, й тобi самому стае добре.