Рибальські байки

Та фортуна сьогоднi на моему боцi, флюр витримав перевiрку зубами, а щуку вдалось пiдняти на височенький берег. Замiна погризеного вiброхвоста Keitech i вперед до нових закидiв. Через три-чотири знову важкiсть на шнурку, проте цього разу там щось легке i я думаю, що це водоростi. Удару знову не було, тому не пiдсiкав. Як я помилявся. Пiд самою поверхнею води на декiлька секунд показуеться щуренятко i повертаеться у свою стихiю. Ну що ж рибка була невеличка, все одно вiдпустив би, хай пливе пiдростати. Ще кiлька закидiв i на обiд.

Свiтить сонечко, мальовнича природа навкруги, благодать. Горить вогнище, смажиться м'ясце. Краса…

Обiд i до роботи. Година прогулянки не приносить клювань. Час додому.

Пiсля третьоi вирушаю на «батькiвщину». Везу доцi гостинчик-ТЮТЮ (вона так каже на щуку). Рибалкою задоволений, вiдпочив прекрасно.

Лiто до побачення або щуча погода

Останнiм часом, риболовля, щось не вдавалась, то риба не клювала, то клювала, але маленька. Зате щастило з вiдпочинком, безпосередньо на риболовлi.

Чудовi Волинськi пейзажi, чарiвна природа рiдного краю, прекрасна погода. Стояли останнi теплi днi нiяк не хотiло ховатись за осiннi хмари, i продовжувало радувати та зiгрiвати.

Але вчора все закiнчилось. Напевно, прийшла осiнь, з дощами, довгими вечорами, холодом, але по своему, чимось, прекрасна, i зi своiми позитивними сторонами. Одна з позитивних сторiн, осенi, для мене – це «жор» хижоi риби.

Отже, як все було. Вчора «налюбувавшись» погодою, вирiшую завтра, тобто сьогоднi iти на рибу.

Адже на вулицi справжня, як то кажуть, щуча погода. Дощ, холодно, вiтер. З ранку зiбравшись з силами вистрибую з пiд теплоi ковдри, i швиденько збираюсь. За годину двадцять хвилин вже на заливi. Розпочинаю пiд мостом, що на Ковельськiй вулицi. Спочатку ставлю приманки меншоi ваги потiм бiльшоi й потроху рухаюсь в сторону мосту на вулицi Данила Галицького.

А погодка шепче. Пориву вiтру, дрiбний, але густий дощ. Та теплий водостiйкий одяг не дае замерзнути.

Проте мерзнуть пальцi на руках, хоч я i в рукавицях, але вони без пальцiв. Проте надiя на гарну рибу грiе душу i тiло. Ех, справжня щуча погода, але напевно, зубата про це не знае.

Пройшовши половину вiдстанi зустрiчаю ще одного «любителя» такоi погоди, в нього теж по нулях. Через метрiв сто, ще одного, теж саме. Вирiшую iти ва-банк. Ставлю «тонучий» Slider 7 кислотного зеленого кольору, ризикуючи зачепитись за зiлля якого на заливi вистачае.