Антивірус

На непевних ногах вiн пiднявся сходами, вже бiля самих дверей обернувся й ще раз помахав народу рукою. Натовп вiдповiв радiсними криками:

– Король… Серж… Процвiтання… Хай живе!!!

Коли дверi за ними закрилися, вiдрiзавши короля й Чипсета вiд площi, Сергiйко змiг, нарештi, перевести дух.

– Ну, – звернувся вiн до Чипсета, – а тепер поясни менi, що це все означае? Як удалося так швидко все органiзувати? Але ж ще пiвгодини тому ми були в кабiнетi Великого Процесора!..

– Усе в порядку, Ваша Величносте, усе в повному порядку.

Нiчого незвичайного не вiдбулося. Щойно Великий Процесор призначив вас королем, одразу пiшла вiдповiдна команда по пiдготовцi до зустрiчi. Ви ж у Заекраннi, не забувайте цього. Команда надiйшла блискавично i так само блискавично почала виконуватися. Ваш текстовий редактор вiдразу написав текст виступу, автосортувальник вiдiбрав пiдданих на зустрiч, спецiальне вiдомство демонстрацiй i презентацiй «Сила Понту» виготовило й розвiсило плакати, мiнiстерство придушення смут i виявлення зрадникiв потурбувалося про вашу безпеку. Ви бачили, усе пройшло дуже вдало.

– А машина? Як це нам удалося так швидко дiстатися до Глюкландii? – не вгавав Сергiйко.

– Це не зовсiм машина, тобто зовсiм не машина. Це курсор. Ви ж курсором з файла у файл миттево перемiщаетеся, чи не так, Ваша Величносте? Ну, а цей курсор мае пасажирськi мiсця, тiльки й того.

З цими словами Чипсет вiдчинив перед Сергiйком дверi, i вони зайшли у величезну, завбiльшки з баскетбольне поле, залу.

Посерединi зали стояла група людей у гарних, прикрашених золотою i срiбною вишивкою мундирах, обвiшаних орденами, медалями й кольоровими стрiчками через плече.

– Ваша Величносте, це вашi мiнiстри, – Чипсет стояв позаду Сергiйка, трiшечки збоку i шанобливо говорив йому на вухо: – Зовсiм не обов’язково знати iхнi iмена, а тим бiльше, знайомитися й дружити. Навiть навпаки, краще зовсiм не дружити. Потiм можуть виникнути ускладнення при iхньому звiльненнi. Досить знати, якi мiнiстерства вони очолюють.

Це прем’ер-мiнiстр, вiн найвищий, можна сказати, мiнiстр над мiнiстрами.

Прем’ер-мiнiстр височiв над усiма на цiлу голову. Вiн пiдiйшов до короля й церемонно вклонився.

– Ваша Величносте, – проговорив вiн басом, – пiд вашим мудрим керiвництвом Глюкландiя розквiтне. Сумнiватися можуть тiльки зрадники! Але iх ми швидко зловимо й знищимо.

– Дозвольте вам вiдрекомендувати мiнiстра придушення смут i виявлення зрадникiв, – продовжив Чипсет.