Антивірус

Хiба менi три рочки? Чи я не бачу, як Дiд Мороз кожнi двадцять хвилин на перекур бiгае, а Снiгурка регулярно складае йому компанiю?! А того року Снiгурка в буфетi разом з Колобком пиво пили! Можна подумати, що потерпiти не можна, дiти ж навколо…

Тато похитав головою й зiтхнув, пробурмотiвши незрозумiле:

– Ось вона, акселерацiя…

Однак цього року батьки так i вчинили. На стiл Сергiйковi було поставлено здоровезний пакет iз цукерками, а мама сказала, що на новорiчнi канiкули обмеження на користування комп'ютером i так само обов'язковий вiдбiй о десятiй вечора скасовуються.

– Ну, мамусю, ну, татусю, оце клас! – І Сергiйко по черзi розцiлував маму, а потiм тата.

І почав розважатися. Ходив з друзями в кiно, катався на ковзанах – добре, що поруч iз будинком кожноi зими свiдомi батьки заливали невелику ковзанку. Кататися на лижах iздили до Голосiiвського парку. Узимку там було просто класно! Ну i, природно, комп'ютер! Мама, дивлячись, скiльки часу Сергiйко сидить за цим «однооким чудовиськом», морщилася, але терпiла: якщо дозволила, значить, дозволила.

Мама нiколи своiх слiв назад не брала.

Сьогоднi вiн грав на комп'ютерi – будував державу. Гра була не нова, але досить складна. Треба розподiлити людей на захист кордонiв, будiвництво, промисловiсть, сiльське господарство й усе, усе, усе, а людей нiяк не вистачало. Усю роботу з державотворення треба забезпечити грiшми, кiньми, зброею й iншими потрiбними речами, запаси яких катастрофiчно швидко зменшуються. Бiля кордонiв уже з'явилася ворожа розвiдка: пiдступнi степовики не дрiмали.

Запахло вiйною, а армiя не готова i як слiд не озброена, вiйськових запасiв теж мало. Сергiйко хапався за голову, розподiляючи куцi резерви, органiзовуючи виробництво мечiв, шабель, лукiв, стрiл, обладункiв, розводячи коней, i робив iще величезну кiлькiсть справ, необхiдних, аби дати вiдсiч нападу степовикiв.

– Так, – мiркував вiн уголос, – п'ять тисяч осiб дамо на виробництво зброi, триста – на виробництво продовольства.

Нiчого, потерплять… Якщо не вiдiб'емося, для чого той вирощений хлiб? Усе степовики заберуть. Іще двi тисячi на виробництво металу… Із чого зброю робити? Залiзо завжди потрiбне! На науку двiстi… Добре, наука переб'еться! Нi, науку треба-таки залишити. Нехай нову зброю винаходять.

Сергiйко шепотiв уголос, куди й скiльки посилати людей, грошей, металу й iнших ресурсiв. Але нiчого не виходило: кiнцi нiяк не сходилися, чогось обов'язково не вистачало.