Антивірус

Одразу вiдкриеться канал зв’язку з вашим домашнiм комп’ютером. Не роздумуючи, стрибайте в монiтор, i опинитеся вдома. Ви все запам’ятали?

Дворецький дивився на короля сумно й суворо.

– Так, Чипсете. GAME OVER – i в монiтор!

– Правильно! І ще. Щоб виграти гру, завжди думайте про глюкiв. Думайте про них, i вони думатимуть про вас. Не ображайтеся, що я залишаю вас у такий вiдповiдальний момент. Як тiльки я приiду до Столицi, я обов’язково зв’яжуся з вами й допомагатиму звiдти хоча б порадами. Щасти вам, Ваша Величносте Серж Перший!

– Тобi теж…

Пiсля цих слiв Чипсет вибiг iз кабiнету, промчав через залу i вискочив на площу.

Курсор уже стояв бiля сходiв. Водiй жестами показував, що часу в них зовсiм немае, тому Чипсет з ходу вскочив до машини. Водiй рвонув важiль переносу, свiтло згасло й знову з’явилося, але перед машиною був зовсiм не Головний палац Заекрання.

– Де це ми?

– Не знаю, – розгублено вiдповiв водiй.

Пiщанi бархани, рiденькi кущi саксаулу й ще якихось колючих рослин, гарячий вiтер, що пашив жаром та нiс пiсок, який негайно потрапляв до рота й огидно зарипiв на зубах, як тiльки пасажири вiдчинили дверцята та вийшли наружу.

Чипсет повернувся до машини.

– У тебе вода е?

Водiй мовчки простягнув почату пляшку води. Чипсет прополоскав рота, вiдчинив дверцята й виплюнув воду на пiсок. Йому здалося, що вода випарувалася, не долетiвши до землi.

– Отакоi…

– Я, здаеться, знаю, де ми, – сказав водiй, розглядаючи карту. – Це незаселена пустеля Жорстких Дискiв.

Але як ми сюди потрапили?

– Макровiрова робота, що тут ворожити… Мабуть, вiн дiстався до комп’ютерноi мережi палацу. Як вибиратимемося?

Водiй замислено почухав носа.

– А хто його знае. Сила вiдключена повнiстю, жоден прилад не працюе.

Курсор одержував енергiю вiд сили, що передавалася повiтрям. Нiяких дротiв для того потрiбно не було. Сила пронизувала не весь простiр Заекрання, бо така технологiя призвела б до великих непродуктивних витрат енергii. Комп’ютери Головного палацу вiдслiдковували маршрут курсора, як i iнших об’ектiв, якi одержували енергiю вiд сили, i подавали ii повiтряним коридором, немов кабелем.

Коридор тягнувся за курсором, куди б той не перемiщався. Зараз сила була вiдключена, а значить, i курсор перетворився на купу непотрiбного металобрухту.

Водiй потягнувся до бардачка й дiстав звiдти компас.

– Ось, единий прилад, який працюе. Якщо це справдi пустеля Жорстких Дискiв, то перетнути ii пiшки – не менше мiсяця йти.