Антивірус

Кiлька натягнутих наметiв, у яких можна було сховатися вiд сонця й випити келих холодного пива або води. Фотографи, якi зазивають клiентiв. Наче все, як завжди. Але придивившись, Великий Процесор помiтив, що бiльшiсть людей чiтко дотримуються свого мiсця, не вiддаляючись вiд нього бiльше нiж на чотири-п’ять крокiв. У лоточникiв товар чомусь був накритий накидками з бiлоi щiльноi тканини, а самi вони були молодими й бравими хлопцями, i тiльки ходили вперед i назад, але нiчого не продавали. Усi намети сьогоднi чомусь були розташованi точно навпроти входiв до палацу.

Одже, палац уже блоковано.

Погляд Великого Процесора впав на годинника, який показував за десять хвилин дванадцяту. Стало зрозумiло, чого чекають цi хлопцi, якi нiби без дiла гуляють площею. Це були перевдягненi вiрусники, солдати Макровiра.

– Начальнику охорони!

– Слухаю, мiй пане! – вiдповiв у трубцi знайомий голос.

– Будьте готовi. Штурм почнеться о дванадцятiй.

– Усе вже готово, мiй пане. Де можна – побудовано барикади, поставлено посилену варту, вiкна першого поверху закрито.

Так просто ми не здамося, – голос начальника охорони був бадьорий i впевнений, i це вселяло надiю.

Великий Процесор знову пiдiйшов до вiкна. Усi, хто гуляв, немовби пiдкоряючись невидимiй командi без поспiху почали пiдтягуватися до палацу. Придивившись, вiн побачив, що бiля кожного лоточника збиралося по вiсiм-десять вiрусникiв.

«Та це ж зброеносцi! – враз здогадався вiн. – У них на лотках зброя! Ось чому лотки прикритi тканиною…»

Великий Процесор повiльно пiдiйшов до свого особистого сейфа й дiстав невеликий пiстолет, який матово поблискував.

Це був магнiтний випромiнювач, при всiй своiй непоказностi, вiн – грiзна зброя, що дозволяе розмагнiтити, а значить, знищити будь-якого глюка. Саме тому, що зброя була дуже небезпечною, Великий Процесор, незважаючи на наполягання вiйськових, не пустив ii у виробництво. Вiн не хотiв ризикувати, даючи в невiдомо чиi руки найпотужнiшу зброю за всю iсторiю Заекрання. Найсекретнiшу частину вiн зробив власноруч, передбачивши механiзм знищення випромiнювача.

Ну що ж, вiн був готовий до останнього бою. Дорого доведеться заплатити Макровiру за його життя!

– Мiй Володарю! – пролунав за дверима голос начальника охорони: – Є зв’язок iз вiйськовим мiнiстром. Вiд нього депеша!

Яка удача! Невже вiйськовий мiнiстр зрозумiв, яка небезпека загрожуе Столицi й усьому Заекранню? Який молодець! Великий Процесор кинувся до дверей i повернув ключ.