Антивірус

Хiба ви присягали цiй пiдлiй людинi, яка за двi години заарештувала половину уряду? Хiба вiд того, що вiн iх заарештував, у краiнi щось змiнилося на краще? Хiба в магазинах з’явилося вдосталь хлiба? Чи степовики повернули вiд наших кордонiв i повернулися у свiй степ?

Чим далi Його Величнiсть Серж Перший продовжував говорити, тим упевненiшим ставав його голос. Тiльки тепер вiн почав розумiти слова Чипсета, сказанi при прощаннi: думай про глюкiв, i тодi вони думатимуть про тебе. Звичайно! Кому стало краще вiд того, що вiн вiдправив у армiю понад чверть працездатних чоловiкiв? Чи будуть глюки воювати за краiну, в якiй iм не подобаеться жити? Але ж не подобаеться, iнакше чого б вони бунтували? За Сергiйка, який iм упав на голову з милостi Великого Процесора, вони пiдуть у бiй проти степовикiв? Якi гасла вони напишуть на своiх прапорах, пiд якими пiдуть умирати?

– Заарештувати цього мiнiстра! Його замiнить…

Несподiвано на серединi пропозицii Сергiйко замовк i замислився.

Чи не повторюе вiн дii мiнiстра придушення смут i виявлення зрадникiв? Той нiчим iншим, крiм арештiв, не займався! Усi мiнiстри терпляче чекали, що скаже король.

– Добре, – стомлено сказав той, – не треба нiкого заарештовувати. Працюйте, але знайте, я з вас очей не спущу, – i вiн уважно подивився на мiнiстра, який щойно намагався заарештувати його самого.

Мiнiстра вiдпустили, i вiн знову влаштувався за столом, кидаючи погляди лiворуч i праворуч, немов перевiряючи, як поставилися його сусiди до несподiваного рiшення короля.

– Шановний пане прем’ер-мiнiстре! Прошу вас, разом з мiнiстрами подiлити ресурси. Не забудьте, будь ласка, щоб насамперед глюкам полегшало жити. Друге завдання пiсля цього – оборона. А завтра вранцi менi покажете.

– Слухаюся, Ваша Величносте, – тiльки й змiг вiдповiсти вражений прем’ер-мiнiстр.

За всю iсторiю Глюкландii це був перший випадок, коли король довiрив мiнiстрам розподiл ресурсiв.

Усi королi за всiх часiв робили це тiльки особисто. Аякже! Адже розподiл ресурсiв – це вище виявлення влади! Кому дати хлiб, а в кого забрати! І цей важiль король добровiльно вiддав прем’ер-мiнiстровi! І Великiй Балаканинi! Було з чого здивуватися!

Ошелешенi мiнiстри на чолi iз прем’ером пiшли. Сергiйко залишився один. Заклавши руки за спину, вiн ходив навколо стола, думаючи, що вiн може зробити, щоб захистити Глюкландiю вiд степовикiв.