Антивірус

– Так! Так! Звичайно! Я готовий прийняти… У цей грiзний для батькiвщини час, у цю годину тяжких випробувань… Цей важкий вiнець пiд силу тiльки впевненому й вiдповiдальному! – перебив прем’ер-мiнiстра мiнiстр придушення смут i виявлення зрадникiв i швидко заговорив далi: – Моi вiрнi солдати наведуть порядок у Глюкландii! Ми виявимо всiх баламутiв i зрадникiв! Я…

– Звичайно, звичайно! Ви наробите зброi, ви створите армiю… Нiколи ще, чуете, нiколи вашi бруднi полiцейськi методи не давали чистих результатiв! – блiдий прем’ер-мiнiстр пiдхопився зi свого мiсця.

– Охорона! – закричав мiнiстр придушення смут i виявлення зрадникiв, теж пiдхопившись з мiсця. – Ваша Величносте! Зрада! – вiн картинно простягнув руку в напрямку прем’ера: – Прем’ер-мiнiстр органiзував пiдлу змову. Його мета – ваш трон. Ось протокол допиту його секретаря, ось протоколи допитiв його найближчих помiчникiв, спiвробiтникiв, друзiв, друзiв його друзiв i особистого водiя.

Мiнiстр витяг з портфеля важку пачку паперiв i кинув ii перед королем. Вiд удару з пачки на всi боки полетiв пил. Прем’ер-мiнiстр сполотнiв. Сергiйко схопився за голову. Охоронцi, якi вскочили з коридору, уже надягали на прем’ер-мiнiстра наручники. Щось у поведiнцi мiнiстра придушення смут i виявлення зрадникiв Сергiйковi дуже не сподобалося. Мабуть, це була та поспiшнiсть, з якою вiн висловив свое бажання стати королем, ну i, звiсно, те, як вiн учинив з прем’ер-мiнiстром.

– Стривайте, – невпевнено сказав король, – менi це не подобаеться!

Мiнiстр придушення смут i виявлення зрадникiв навiть голови не повернув до Сергiйка.

– Пане мiнiстре! – вигукнув Сергiйко. – Я сказав, що це менi не сподобалося!

– А ви вже не король! Ви зреклися! Охорона! Взяти самозванця й узурпатора! – мiнiстр кинув на стiл портфель i дiстав з нього аркуш, скручений у трубочку й обв’язаний блакитною стрiчкою, на якiй висiла велика й важка сургучева печатка. – Ось ваш акт зречення! Вiн пiдписаний вами ж, учорашнiм числом, i засвiдчений усiма мiнiстрами.

– Солдати! – усе так само невпевнено почав Сергiйко.

Охорона зупинилася за пiвкроку. Арештувати короля – усе-таки неабияка справа. А Сергiйко тим часом продовжував, i голос його мiцнiшав з кожним словом:

– Подивiться на стiнку, чий портрет там висить? Вашого законного короля, якому ви присягали на вiрнiсть.