Антивірус

Принцеса прожогом кинулася до дiжки, схопивши з сервiрувального столика, кинутого кимось просто посеред коридору, кавову чашку. Викопавши чашкою невелику ямку в землi, вона обережно поклала туди торбинку, закопала й щiльно втрамбувала землю. Чашку акуратно витерла серветкою, поставила на мiсце, перевiрила, чи не забрудненi землею руки, й смiливо пiшла посеред коридору просто на вiрусникiв. Замiсть двох вартових у коридорi юрмилося з десяток чорних солдатiв. Вiрусник, який стрiляв у королеву, стояв зi зв’язаними назад руками, його нiс i губи були вимащенi кров’ю.

Зайнятi цiею подiею, вояки не звернули на дiвчину нiякоi уваги. Тiльки один, коли Інформа зупинилася бiля тiла матерi, прикрикнув:

– Іди геть звiдси! Немае тут нiчого цiкавого!

Інформа полоснула вiрусника поглядом, у якому було стiльки ненавистi, що той сторопiв, а коли отямився, зухвалоi дiвчини вже й слiд прохолов.

– Гей, – розгублено скрикнув вiрусник, – дiвчиську! А куди вона зникла?

– Та заткнися ти зi своiм дiвчиськом, – роздратовано вiдмахнувся начальник поста.

Йому зараз було зовсiм не до дiвчинок, вiн напружено думав, як буде виправдовуватися перед своiм начальством за вчинене недоумком-вiрусником.

Роздiл 7

Засiдання великоi балаканини

Чипсет пiшов. Коли вiн був поруч, Сергiйковi було спокiйнiше. Навiть коли посланець Великого Процесора мовчав, Сергiйко знав, що поруч стоiть той, хто завжди допоможе й пiдтримае.

А зараз Чипсет пiшов, i Сергiйко залишився один на один з усiею цiею купою мiнiстрiв i проблем, та ще й зi степовиками на кордонi.

Мiнiстри мовчали, очiкуючи, що скаже король. Король мовчав, бо не знав, що сказати, й чекав: може, мiнiстри скажуть що-небудь розумне? Але мовчання проблеми не вирiшувало, а зараз була дорога кожна хвилина. І Сергiйко зважився.

– Ну що ж, шановнi добродii мiнiстри, треба визнати чесно, роль короля вдалася менi погано, – Сергiйко важко зiтхнув i продовжив: – Бунт глюкiв це засвiдчуе.

А ще змова серед вiйськових i саботаж у Мiнiстерствi озброень… Напевно, менi треба пiти, а за мене нехай буде хтось iнший… Може, у нього вийде краще. Ось.

У великому кабiнетi запала така тиша, що скрип стiльця вiд чийогось необережного руху видався громом.

– Ваша Величносте, якщо менi буде дозволено… – почав прем’ер-мiнiстр.