Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

Зрештою, у 2008 роцi Вiктора Вуда було заарештовано в Таiландi, а 16 листопада 2010 року екстрадовано до США, де йому було висунуто звинувачення. Нарештi, 2 листопада 2011 року журi присяжних одноголосно винесло Вiктору Вуду обвинувальний вирок.

Усi цi подii вiд початку проведення розслiдування в 2007 роцi висвiтлював Тревор, але через чергове вiдрядження до палаючоi Лiвii за судовим процесом над Вудом вiн мiг стежити тiльки за Інтернетом i репортажами колег.

У його послужному списку були репортажi з Багдада пiд час Іракськоi вiйни, з Сектора Гази пiд час арабо-iзраiльського конфлiкту, з розбомблених i практично знищених авiаударами НАТО лiвiйських мiст Бенгазi i Мiсурати.

Тому Тревора називали одним iз найдосвiдченiших журналiстiв, провiдним фахiвцем з Африки i Близького Сходу.

Працюючи в найнеспокiйнiших краiнах, Тревор потребував надiйних друзiв та партнерiв, на яких можна було покластися.

Однiею з тих, кому Тревор повнiстю довiряв, була журналiстка Кейт – витончена, мила, двадцятивосьмирiчна австралiйка з коротким свiтлим скуйовдженим волоссям, веселою усмiшкою, що вiдкривае рiвний ряд бiлих зубiв, красивими, повними, наче намальованими вмiлим портретистом губами i великими зеленими очима.

Кейт належала до тих жiнок, якi навiть пiдiйшовши до сорокалiтнього вiкового рубежу, залишаються милими завзятими дiвчатами, якi всiм своiм виглядом i поведiнкою нагадують пiдлiтка.

Вони зустрiлися на початку 2007 року в Афганiстанi.

За кiлька днiв до цього в мiстi Муса-Кала в провiнцii Гiльменд Тревор потрапив у полон до талiбiв. Викрадення було сплановане саме тодi, коли вiн прямував на зустрiч з одним iз iхнiх ватажкiв для пiдготовки спецiального репортажу.

У будинку, куди привезли зв'язаних бранцiв, знаходилися знесиленi спекою i голодом молода бiлява дiвчина i двое чоловiкiв. З розмов, якi долинали до нього, Тревор зрозумiв, що всi вони журналiсти, уже понад мiсяць iх утримують бойовики.

Разом iз Тревором полонили мiсцевого водiя й афганського репортера. Наступного дня, задля залякування, двох афганцiв публiчно, на очах в усiх бранцiв, стратили. А за нього, як i за iнших журналiстiв, талiби планували отримати грошовий викуп.

Упродовж кiлькох днiв Тревора по-звiрячому били, намагаючись зламати його волю, натомiсть нiчого не вимагаючи. Безглуздi побиття тривали майже три доби.