Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

Знешкодивши охоронця, захопивши автомат i пiдсумок з гранатами, Тревор вiдчинив iншi дверi сараю i неголосно скомандував:

– Виходьте! Швидко!

Але у вiдповiдь пiднялася тiльки дiвчина, яка рiшуче попрямувала до виходу.

З темряви задушливого примiщення долинув хрипливий чоловiчий голос:

– Кейт, подумай, вас пiймають i стратять. Не роби цього.

Але Кейт упевнено зробила крок до вiдчинених дверей i мiцно взяла Тревора за лiкоть.

– Керувати автiвкою вмiете? – запитав Тревор, залишаючи сарай, i, не чекаючи вiдповiдi, вказавши на бiлий джип, прошепотiв: – Зазвичай ключi залишають у пiдлокiтнику.

Умикайте двигун i чекайте на мене. Якщо щось пiде не так, то знайте, що шлях на волю – просто за он тим муром.

Кейт побiгла до авто, а Тревор облив бензином iншi два джипи й ящики з боеприпасами, складенi один на одного пiд невеличким наметом. Почувши шум двигуна, з будинку вискочили двое бойовикiв, але цiеi митi просто в них пiд ногами вибухнула граната, кинута Тревором. З вiкон будинку почалася безладна стрiлянина.

Тревор кинув у будинок ще двi гранати й автоматною чергою пiдпалив розлитий бензин. За мить усе навколо перетворилося на вогняний факел. Вiдстрiлюючись, Тревор кинув гранату в бiк ящикiв з боеприпасами, заскочив у вiдчиненi дверцята автiвки i голосно скомандував:

– Рушай!

– Куди? – збентежено запитала Кейт i невпевнено поклала тремтячi руки на кермо.

– Туди! – крикнув Тревор. Вiн схопив однiею рукою кермо, а лiвою ногою натиснув на педаль газу разом iз ступнею Кейт, спрямовуючи автомобiль просто на глиняну огорожу.

 – Тримайтеся мiцнiше!

Автомобiль, зруйнувавши вщент мур, вилетiв на пiщану дорогу пiд громохкi вибухи боеприпасiв, що здетонували. Над селищем пiднялася яскрава вогняна заграва, осяявши втiкачам шлях.

– Тепер можна увiмкнути фари, – через деякий час, коли палаючий будинок зник за пагорбом, тихо сказав Тревор. – Звiдси до Сангiна кiлометрiв зо двадцять п'ять, не бiльше. Рухайтеся, не зупиняючись, до рiчки. Там недалеко британська база… Нас мають побачити патрулi.

Тревор ледве промовляв слова. Кейт тiльки зараз помiтила, що вiн притискае долоню до лiвого боку грудей. Крiзь пальцi його руки сочилася кров.

– Ви пораненi? Що з вами? – стривожено запитала Кейт.

Але Тревор мовчав. Вiн утратив свiдомiсть, i його тiло обм'якло.

– Не мовчiть, говорiть зi мною, – крикнула перелякана Кейт, але вiдповiдi не отримала.

Вона рукою притиснула його рану i ще сильнiше тиснула педаль газу.