Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

Це, справдi, дуже дивно, що ми ось так несподiвано…

– У тебе в Женевi ще справи? – запитав Йован.– Ти тут сам чи з дамою серця?

– Нi, Йоване, зi справами цього року вже покiнчено. Я тут тiльки вiдпочиваю. До речi, у нас е привiд випити хорошого брендi, – Тревор кивнув у бiк центру. – Ходiмо, я знаю тут одне чудове мiсце. Можливо, не вип'еш, то хоч подивишся i порадiеш за товариша.

– Нi-нi, Тео, – запротестував Йован, – я б iз задоволенням, але у мене режим. Через пiвгодини я вже маю бути в лiжку.

І бажано натщесерце.

– Раз мусиш бути в лiжку, то йди, – усмiхнувся Тревор. – А я ще хочу потусити трохи. От подобаеться менi цивiлiзацiя! А то щось останнiм часом усе одно нормально заснути не можу, мучить безсоння.

– Ось тобi ще одна причина поговорити з гарним психологом, – зрадiв Йован. – Тобi просто потрiбне перезавантаження мозку. Навiть пiсля одного ii сеансу спатимеш, як немовля. Що ти втрачаеш? Година релаксацii, i одразу вiдчуеш полегшення.

– О’кей, Йоване, – трохи помiркувавши, вiдповiв Тревор.

 – Нехай. Усе одно час е. Завтра сходимо до неi. Коли там у тебе сеанс?

– Дивись, у мене розпочинаеться о дев'ятiй, триватиме хвилин сорок, не бiльше. Я з нею домовлюся на десяту i там на тебе чекатиму. Добре?

– Добре, – погодився Тревор i, прощаючись, обiйняв друга, – подивимося на твою «ефектну дiвчину». До речi, Йоване, як ii звати?

– Аманда. Їi звати Аманда.

Прощаючись, друзi домовилися зустрiтися наступного дня вранцi на Rou du Cendrier 19.

Роздiл 4

Прага, Чехiя. (Роберт)

16.12.2011. 17:15

Кажете «Інсомвiта[11 - Insomvita (вiд лат. in- – «в-», «по-», лат. somnum – «сон», лат. vitae – «життя») – життя в сновидiннi.]»,? «Життя у сновиддi»? Так-так… Цiкаво… Дуже цiкаво… Кхе-кхе… «Інсомвiта»… Самi намудрували чи хтось напоумив? – чоловiк рокiв шiстдесяти у бiлому халатi i з тоненькою сивою борiдкою оглядав Роберта. Вiн замовк i пильно з напiвпосмiшкою, не приховуючи недовiру, подивився Робертовi у вiчi.

 – Пане Роберт, якщо все, про що ви тут говорите, е правдою i в цьому немае нi крихти брехнi, то ви унiкальна особистiсть, ви справжня знахiдка для психiатра!

На лiкаря-психiатра доктор Олександр Фрiдман зовсiм не був схожий. У розумiннi Роберта психiатр – це серйозний огрядний чоловiк у дорогому костюмi з музичними, охайними руками пiанiста, з високим чолом та обов'язковою акуратною широкою бородою вiд бакенбард.