Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

Хто вiн? Тревор зi сновидiнь, до якого вiн прирiс i думками, i спогадами, i, здаеться, навiть тiлом, чи Роберт, що, безумовно, було ближче i реально вiдчутнiше ще кiлька днiв тому, але не зараз. Цiеi митi спогади змiшалися, у головi все вирувало i клекотiло, як унизу бiля пiднiжжя скелi. В один i той же час спогади життя Тревора i реальностi змiшалися i короткими кадрами малювали прожитi образи i сцени. Раптом пам'ять Роберта повернула його в той перший день, коли все сталося вперше. Усе нiби зупинилося, стихло i спогад давно пережитого стану обволiк Роберта теплом i тужливим почуттям чогось давно забутого i втраченого.

***

…Нiч. Рiздво. Дитяча кiмната. Посеред кiмнати великий стiл, на якому стоiть прикрашена невеличка ялинка. Золотi та срiбнi нитки дощику з фольги спадали вiд верхiвки по гiлках до самого низу. Круглi кульки з вати, що нагадували великi снiжнi пластiвцi, прикрашали гострi гiлочки новорiчного дерева.

Ялинка сяяла гiрляндами у виглядi бiлих снiжинок i рiзноманiтних iграшок у формi космiчних об'ектiв.

Усерединi гiрлянд рiзними кольорами свiтилися лампочки. Вiд цього свiтла на стелi з'являлися фантастичнi вiдблиски, що надавало святу ще бiльшоi казковостi.

Пiд ялинкою – кiлька помаранч i бiлий Дiд Мороз iз пап’е-маше з посохом i червоним лантухом для подарункiв на плечах, який з року в рiк з'являвся пiд кожною новою ялинкою зi староi пожовклоi картонноi коробки, де його зберiгали разом iз iграшками, гiрляндами, кульками, пожовклою вiд часу ватою i довгими нитками дощу з рiзнокольоровоi фольги.

Запах свiжоi смереки заповнював усю кiмнату, а з кухнi доносився аромат ванiлi i свiжоi випiчки.

Роберт не розумiв, чому вiн прокинувся. Вiн просто дивився сонними очима на ялинку, що виблискувала вогнями. Десь далеко на вулицi лунали дзвiночки, грав акордеон i долинали рiздвянi колядки.

Рiздво було в самому розпалi. Люди, переодягненi в костюми героiв рiздвяного вертепу, просто на заснiженiй вулицi розiгрували спектакль. Вони були одягненi у шкiряний, вивернутий хутром назовнi одяг, пiдперезанi ременями на поясi i хрест-на-хрест на грудях, на ногах – грубi штани, заправленi у валянки, на ременi начепленi залiзнi дзвiночки – великi i маленькi.

Пiд час бiгу i тупцювання на мiсцi вони видавали рiзнi за тоном, глибиною i тривалiстю звуки. Грубо зробленi чорнi маски з прорiзами для очей закривали обличчя, на голови надягнутi чорнi тюрбани з червоними стрiчками, а в руках – дерев'янi кривi палицi-ключки або мiтли.