Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

Шахраi в будь-якому випадку отримали б свою здобич. Щонайменше – штраф за вiдмову вiд угоди у розмiрi п’ятдесят мiльйонiв доларiв, щонайбiльше – лот з високоякiсними алмазами на суму понад один мiльярд доларiв.

Полiцiя заарештувала гемолога й одного чеха. Другий аферист, вийшовши iз кiмнати переговорiв, зник.

Пiсля того, як Роберт поспiлкувався зi спiвробiтником Інтерполу, до нього несподiвано пiдiйшов помiчник шейха Мехмет.

– Мiстере Бланш, – ввiчливо звернувся вiн, – його високiсть хотiв би з вами обговорити деякi деталi того, що трапилося, i запрошуе вас до себе в готель Savoy для бесiди.

Роберт поспiшав до готелю. Вiн подивився на годинник, було майже п'ять. Зараз усi його думки були про Хлою, вона вже третю добу не вiдповiдала на його дзвiнки. І треба було зiбрати речi для вiд'iзду. Але лiтак до Праги вiдлiтав тiльки вранцi наступного дня, i Роберт погодився.

– Скажiть його високостi, що я буду о дев’ятнадцятiй.

– Нi, нi, мiстере Бланш, його високiсть люб'язно запропонував свiй лiмузин та охорону.

– О’кей, я зберу своi речi й буду готовий хвилин за десять.

– Дуже добре, мiстере Бланш, чекатиму вас у готелi. Джон i Джейк у вашому розпорядженнi, – Мехмет вказав на двох охоронцiв у чорних костюмах, якi коротким, майже невловимим кивком голови привiтали Роберта, – вони супроводжуватимуть вас.

Мехмет галантно попрощався i швидко залишив примiщення банку. Двое мiцних охоронцiв з незворушними обличчями, однаковими зростом i статурою були схожi на близнюкiв.

Дорогою до готелю Роберт ще кiлька разiв телефонував Хлоi, але безрезультатно.

На стiйцi реестрацii готелю його вже чекав Мехмет. Вiн здалеку кивнув Робертовi i запропонував iти за ним.

Номер, в якому зупинився шейх, був дуже великий, кiлька просторих кiмнат в елегантному стилi епохи короля Едуарда з видом на Темзу. Удалинi, на пiвденному березi рiчки, усе у вогнях мерехтiло 135-метрове колесо огляду «Лондонське око» – одна з головних пам'яток Лондона.

Шейх пiдiйшов до Роберта, привiтався i запропонував сiсти за невеликий столик.

– Люди, мiстере Бланш, завжди прагнуть бачити бiльше, нiж можуть, – почав вiн арабською, вказуючи рукою на колесо у вiкнi, – але найбiльше вони хочуть отримувати вiд побаченого насолоду. Чи не так, як ви вважаете?

– Власне, така сутнiсть людини, з цим нiчого не вдiеш.