Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

Прагнення до насолоди деякою мiрою i е двигуном прогресу.

– Роберте… Можна я вас так називатиму? Я всiх моiх друзiв кличу на iм’я, – запропонував шейх.

– Звичайно, менi дуже приемно, що ви називатимете мене своiм другом, – вiдповiв Роберт.

– Ви добре говорите арабською. Дуже мало европейцiв володiють нею так вiльно, як ви. Усi зараз волiють спiлкуватися тiльки англiйською, – шейх зробив невелику паузу i запитав: – Ви будете чай чи каву?

– Дякую, ми ж в Англii, – усмiхнувся Роберт, – тож чай, тiльки чай.

Шейх налив у двi порцеляновi фiлiжанки чай i одну передав Робертовi.

– Чи вiдомо вам, Роберте, що арабською говорять майже триста мiльйонiв людей, – продовжував шейх iз гордiстю. – Це стiльки ж, скiльки жителiв у Сполучених Штатах. А мiж iншим, арабська – одна з найдавнiших мов свiту. І це мова священного Корану. Ви десь ii спецiально вивчали?

– Нi, ваша високосте. У мене був дуже хороший учитель. І ми з ним щовечора займалися рiзними мовами, зокрема й арабською. Майже вiд самого дитинства.

– Я пропоную перейти на англiйську, адже, як ви правильно зазначили, ми зараз в Англii, п'емо англiйський чай, i було б несправедливо не скористатися моментом i не попрактикуватися, дещо полiпшивши свою англiйську, – усмiхаючись, запропонував шейх i продовжив англiйською: – А африканську мову? Ваш учитель, мабуть, знаний полiглот.

– Бамбара – це окрема тема, – вiдповiв Роберт, – там цiла iсторiя, пов'язана, до речi, iз алмазами Гвiнеi i Сьерра-Леоне.

– Колись, я дуже сподiватимуся, ви розкажете менi цю захоплюючу iсторiю, а зараз хотiв би спитати, коли ви, Роберте, запiдозрили чи здогадалися, що перед вами шахраi? Мiй помiчник, колишнiй начальник служби безпеки, був дуже досвiдченою й обачною людиною i навiть вiн пiддався на цей обман.

Слово «колишнiй» вiн вимовив навмисно з наголосом.

– Це був не лише здогад. Я мало розумiюся на гемологii, але у мене чималий досвiд юридичноi практики i я не покладаюся на випадковостi. Уперше у мене виникла ця пiдозра, коли пан Зiмме раптово злiг з iнфарктом.

Напередоднi ми з ним вечеряли в ресторанi, i вiн був цiлком здоровий. А потiм, уже у кiмнатi перемовин, менi зателефонували зi служби безпеки компанii i повiдомили, що у пана Зiмме стався iнфаркт, викликаний якимось сильним токсином. Зiставляючи факти, я зрозумiв, що найслабша ланка – це гемолог. А те, що його представили нам як гвiнейця, а також i моi невеликi пiзнання в бамбара – ось це е чистою випадковiстю.