Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

Роберт усмiхнувся i поставив свою фiлiжанку на стiл.

– Я не вiрю у випадковостi, усе вiдбуваеться з волi Аллаха. І погане, i хороше. Але ви зберегли для мене великi кошти, Роберте, а найголовнiше те, що ви зберегли мiй авторитет. А це бiльше за грошi. Тож як я можу вам вiддячити?

– Ви вже зробили це, ваша високосте. Ви щедро оплатили роботу моеi компанii вiдповiдно до домовленостей, незважаючи на те, що угоду зiрвано.

– Нi, Роберте. Я хочу вам особисто вiддячити. Я певен, що так буде правильно. Адже ви своею проникливiстю замiнили менi тут цiлий департамент безпеки.

Шейх вийняв чекову книжку, написав у нiй суму, акуратно вiдiрвав чек i простягнув Робертовi.

– Приймiть вiд мене цей дарунок на знак моеi подяки.

– Ваша високосте, це зайве, – спробував заперечити Роберт, але шейх зупинив його.

– Будь-яка робота мае бути винагороджена належно. Це всього лише цифра на гарному паперi, а я дуже цiную людськi стосунки, – шейх подивився на Роберта, узяв до рук чотки i продовжив: – Роберте, чи можу я розраховувати на вашу допомогу, якщо менi знадобляться вашi послуги як юриста в майбутньому?

– Звичайно, – вiдповiв Роберт, – вважатиму за честь бути вам корисним.

– Ну що ж, любий друже, як кажуть на Сходi, хороша зустрiч – коротка зустрiч, – пiдсумував шейх, даючи зрозумiти, що аудiенцiю закiнчено. – Менi було дуже приемно з вами познайомитися ближче. Сподiваюся, це не остання наша зустрiч.

Чек Роберт розгорнув тiльки в автомобiлi, коли повертався до свого готелю. На ньому було акуратним калiграфiчним почерком написано «п'ять мiльйонiв доларiв».

У номерi готелю Роберт трохи розслабився. Вiн налив у келих вiскi, розсунув гардини i, спостерiгаючи за нiчним мiстом, розмiрковував. У цiй справi не все було зрозумiлим, i вiн нiяк не мiг збагнути, хто стоiть за всiм.

Його роздуми перервав телефонний дзвiнок.

– Бланш, слухаю.

– Роберте, доброi ночi, – це був Роланд, директор компанii.

– Так, шеф, усе о’кей. Завтра вранцi буду в Празi.

– Ну що ж, я дуже чекаю на тебе завтра об одинадцятiй тридцять в офiсi, там i поспiлкуемося. А поки вiдпочивай. Завтра в аеропорту тебе зустрiне Йован, – i Роланд поклав слухавку.

Лiтак вiдлiтав рано-вранцi, а Хлоя так i не взяла слухавку. Вiн подивився на годинник i ще раз зателефонував. На тому кiнцi – знову автовiдповiдач.