Канікули для Інформи

 – Це ж злочин! За це можна i до буцегарнi загримiти!

– Яка ж це пiдробка! – пошепки обурився Дроник. – Вони справжнiсiнькi! І зробленi, мiж iншим, на молекулярному рiвнi. Якщо хочеш знати, цi паспорти навiть бiльше справжнi, нiж твiй власний паспорт.

– Але в мене взагалi ще паспорта немае, – вiдповiв спантеличений Сергiйко.

– Отакоi! А надавати справжнi документи нiякий не злочин, – логiчно закiнчив Дроник, – тож не турбуйся, тут у нас усе гаразд.

За цим клопотом нiхто i не помiтив, як той невисокий, котрий тягав валiзи з таксi, вискочив на ганок готелю й дiстав з кишенi мобiльний телефон.

– Алло… Косько? Це Герич! Чувак, вони приiхали!

Роздiл 3

Не сiдайте спиною до входу!

Костя та Герич лежали на даху. Навiть крiзь байкову ковдру, що була пiдстелена, аби не забруднитися, вiдчувався жар розпеченоi лiтнiм сонцем чорноi рубероiдноi покрiвлi. Кожен тримав у руках по великому морському бiноклю. Обидва уважно розглядали Поштову площу та набережну Днiпра, якою гуляли вiдпочиваючi.

У цi спекотнi днi безлiч киян i тих, хто приiхав подивитися столицю, бажали прокотитися рiчковими трамвайчиками.

Ах, яка ця славна штука – катання рiчковим трамвайчиком по Днiпру! Кожен, хто гуляв набережною, змушений був нюхати сморiд вихлопних газiв вiд щiльного потоку автомашин, якi вщент заполонили широку трасу, прокладену вздовж днiпровського берега. Асфальт м'яко пiддавався пiд ногами, бо розплавився вiд спеки, i додавав до смороду вихлопних газiв сморiд розплавленого бiтуму.

Одяг огидно прилипав до зiпрiлого вiд мiськоi духоти тiла…

І ось лише за кiлька хвилин по тому, як матрос «прийняв кiнцi» – товстi канати, якими трамвайчики пришвартовувалися до причалiв, – ти вже на серединi Днiпра. Повiтря тут прохолодне й свiже. Вiтерець не пашить спекою, а легко вiе рiчковою свiжiстю, освiжае пiтне чоло та охолоджуе тiло. Палуба ледь вiдчутно вiбруе вiд роботи двигунiв, а сам теплохiд м'яко погойдуеться на зустрiчних хвилях. Що там казати – добре!

Учора Сергiйко та Інформа домовилися покататися на рiчковому трамвайчику, але мама зранку навантажила хлопця походом у магазин.

Вiдмовитися було неможливо. Похiд у магазин пiд час канiкул – святий обов'язок Сергiйка. Вiн подзвонив своiм друзям i попередив, що спiзниться приблизно на годину. Домовилися про зустрiч на причалi. Чипсет i Дроник пiшли за квитками, а Інформа чекала iх поруч з Рiчковим вокзалом, милуючись на величезний бiлий корабель.