Канікули для Інформи

Най його мамi… Монiтор куплю на всю стiнку! Комп з вертикальним зльотом… Інтернет не знаю з якою швидкiстю… Чувак! Погнали додому! А взагалi, стривай радiти, – раптом, немов перепнувшись на повному ходу, остудив друга Костя, – узяти принцесу – це пiвсправи, треба ще з батечка бабки витрусити.

– Та ну тебе! – нiяк не мiг заспокоiтися Герич. – Це який такий батько за свою дочку бабок пошкодуе? Грошi чужi, а дитинка рiдненька!

Вони великим щiльним квадратом склали ковдру в сумку, зверху вмостили два непотрiбних наразi бiноклi й скотилися крутими сходами до лiфта.

Дверi лiфта вiдчинилися, буцiмто досi очiкували двох непутящих друзяк, i з лiфта вийшла дiвчина з великою вiвчаркою колi на повiдку. Собака напружився й недовiрливо подивився на незнайомцiв, якi так раптово виникли на сходовому майданчику. Костик i Герич позадкували, пропускаючи дiвчину й собаку, а потiм прошмигнули до лiфта й поквапом натисли кнопку першого поверху.

– Ти чого запанiкував? – запитав Герич.

– А ти чого?

– Я нiчого…

– Ну i я нiчого… Краще, якби нас узагалi нiхто не бачив.

– Ладно, не дрейф… Вона нам хто? А ми iй хто? Вона нам нiхто й ми iй нiхто! У випадку чого, хай шукають!

Герич з розмаху кинув у багажник свого старого «опеля» сумку й вмостився за кермом. Костя, не кваплячись та всiм своiм видом демонструючи, що вiн тут головний, всiвся поруч.

Авто обережно викотилося на вулицю й влилося в потiк iнших машин, не залишивши пiсля себе нiяких слiдiв.

* * *

Сергiйко прийшов до Рiчкового вокзалу точно у призначений час.

Ще здаля, бiля восьмого причалу вiн побачив завжди дженджуристого Чипсета, який сьогоднi перевдягнувся у легку лiтню футболку й шорти з намальованими великими рiзнобарвними квiтами. Поруч з ним занепокоено вертiв головою Дроник у своему незмiнному спортивному костюмi.

– Агов! Я прийшов! – голосно закричав Сергiйко. – Привiт, хлопцi! Як ви тут без мене? А де Інформа?

– А ти ii хiба не бачив? – одразу припинив посмiхатися Чипсет.

– Кого? – не зрозумiв Сергiйко.

– Інформу.

– Як же я мiг ii бачити, якщо мене тут не було. Я ж ось пiдiйшов!

– А ми вважали, може, ви вдвох пiшли кудись, – з наростаючим хвилюванням сказав Чипсет.

– Нi… Я не второпав… Зачекай… Ти хочеш сказати, що Інформа зникла?

– У тому й справа! Ми з Дроником пiшли купувати квитки, а вона залишилася ось тут, на набережнiй. Хвилин двадцять тому ми повернулися, а ii лизь злизав.