Канікули для Інформи

Дроник iшов мовчки. По тому, як одразу почорнiли й ввалилися його очi, було зрозумiло, що вiн теж страшенно переживае.

– Може, це помста Макровiра? – припустив Сергiйко. – А може, за неi хочуть зажадати викуп?

– Макровiра розклали в цифру одразу ж пiсля перемоги. Ти просто не в курсi справи. Вiн уже нiкому не зможе помститися. Його просто не iснуе.

– Немае його – е iншi вiруси, якi не проти попсувати кров Великому Процесору.

– Усе може бути, – погодився Чипсет, – тiльки не так просто перебратися з вiртуального свiту до фiзичного.

Та й потрiбно знати, що Інформа вiдпочивае саме тут. Ти хоч комусь говорив про це?

– Ти що? – Сергiйко рiшуче мотнув головою. – Та мене б узагалi за психа сприйняли. Принцеса? Із Заекрання? На гостину? Яка принцеса? Якого Заекрання? А ви? Може, хтось з вас випадково десь щось бовкнув?

– Кому? Кому бовкнув? – з тугою запитав Дроник.

– А випадковiсть виключаеться?

– Випадковiсть нiколи не виключаеться… – похмуро прокоментував Чипсет.

– А може, ii на органи вкрали? – мiркував Сергiйко вголос.

– Як це? – не зрозумiв Чипсет.

– Ну, якщо комп'ютер ламаеться, ти ж у ньому зiпсованi частини замiнюеш? У нас тут теж… Якщо людина багата i може заплатити, то iй нову нирку можуть поставити або печiнку замiнити… А iх же десь брати треба.

– Що, у живих людей беруть? – здивувався Чипсет. – Нiчого собi… Ну у вас тут i приколи…

– Навiщо ж у живих… Хоча можуть i так… У газетах пишуть… – i одразу виправився, побачивши, якими переляканими стали обличчя його друзiв: – Інодi… дуже рiдко пишуть… один раз я читав… здаеться…

За розмовами дiсталися будинку, де мешкав Сергiй.

Чипсет швиденько набрав короткого листа на комп'ютерi й вiдправив його на адресу Великого Процесора:

«Мiй Володарю! Прошу термiново вийти на зв'язок. Інформа зникла, припускаемо, що ii викрадено.

    Чипсет».

Мабуть, Великого Процесора не було на мiсцi, позаяк вiдповiв вiн лише за годину. Екран укрився брижами, посвiтлiшав i, нарештi, з'явилося обличчя Хазяiна та Володаря.

– Що трапилося? Що це означае: Інформа зникла? Про яке викрадення йдеться?

Перебиваючи одне одного, друзi розповiли про те, що вiдбулося двi години тому бiля Рiчкового вокзалу.

– Я ж вiдчував! – вигукнув Великий Процесор. – Я не хотiв ii вiдпускати! Не лежала у мене душа до такого вiдпочинку… Вибач, Сергiю, говорю, як е. Що думаете робити?

– Може, до мiлiцii звернутися? – запропонував Сергiйко.