Канікули для Інформи

От i все…

– А… – принцеса хотiла запитати про прислугу, та зрозумiла, що це буде недоречним i закрила рота. – Зрозумiло…

Тим часом з монiтора вивалилося кiлька сумок i валiз. Нарештi звiдти ж висунулася рука, на витягнутому пальцi якоi висiла витончена дамська сумочка бiлого кольору, а слiдом за рукою показалася голова, що належала, як виявилося, самому Великому Процесору.

– Здрастуй, Сергiю! – посмiхаючись, привiтався вiн. – Доню, – сказав вiн принцесi зовсiм по-домашньому, – ти забула свою сумочку.

Сергiю, ти вже отут доглянь за нею. Чипсете, Дронику, ну й ви очей з принцеси не спускайте, я сподiваюся на вас. Щасливо вам усiм вiдпочити. Сергiю, ти не повинен соромитися, витрати на твiй вiдпочинок внесено до королiвського кошторису, ти зрозумiв? Принцесо!

Інформа слухняно пiдiйшла до батька, i Великий Процесор поцiлував ii в чоло.

– Доню, будь обережною та розсудливою, це все ж таки не Заекрання. Слухайся в усьому Чипсета та Сергiя. Щасливо вам усiм вiдпочити, вiкно закриваю.

До зустрiчi!

Великий Процесор зник, екран монiтора знову став нормальним, наче нiчого незвичайного щойно в кiмнатi i не вiдбувалося.

– Інформо! Може, чаю або кави? Хлопцi, ви як? – запропонував Сергiйко.

Принцеса подивилася на Чипсета, а той вирiшив одразу взяти ситуацiю пiд свiй контроль:

– Сергiю, я вважаю за найкраще одразу поселитися в готелi. Як дiстатися в це саме «Дiряве небо»? До речi, що за дивна назва?

– Не знаю, – знизав плечима Сергiйко, – певно, за для реклами.

Ось ти звернув увагу? Й iншi теж… От i спрацювала назва!

За пiвгодини у прохолодному холi готелю «Дiряве небо» задзвенiли мелодiйнi дзвiночки, зачепленi вхiдними дверима. У хол увiйшли четверо зовсiм молодих людей: гарна, струнка дiвчина i трое хлопцiв.

– Куди? – лiниво загородив дорогу лисий плечистий охоронець-вибивайло.

– Ми хочемо тут поселитися, – суворо сказав той, що був з «метеликом».

Вибивайло зробив крок убiк, i вся компанiя рушила до стiйки адмiнiстраторки. На склi, що вiдокремлювало неприступну адмiнiстраторку вiд залу й вiдвiдувачiв, якi на кiлька хвилин опинялися в повнiй ii владi, чорною фарбою було написано: «Reception».

– Вашi паспорти? – суворо сказала адмiнiстраторка.

– Якi па… – хотiла перепитати принцеса, але Сергiйко, смикнувши за руку, не дав iй досказати.

– У багажi паспорти… Ага…

У цей час у хол заглянув таксист:

– Агов, багаж забирати будете? Скiльки чекати можна? У мене ж час – то грошi.