Таємниця Великого Сканера

– Допомагай пакуватися, чорт забирай, а не викаблучуйся!

Ще за три години все необхiдне, складене в невеличкi пакунки й коробки, зiбрали в кутку. Вийшла чимала купа.

– На сьогоднi все, – сказав Брейк, – можеш iти вiдпочивати, переiздити будемо завтра, пiсля того, як зайде Ба.

Ка – друге, мале сонце. Коли воно сходило – починалася нiч, а з'являлося Ба – велике сонце, починався день.

– Удень?

– А ти хочеш тягатися з коробками вночi? Порожнiми вулицями?

– Логiчно, – погодився Флеш. – Тодi я пiшов?

– Доброго вiдпочинку.

– Дякую.

Брейк, аби переконатися, що Флеш пiшов, простежив за ним з вiкна.

– Ти йому не довiряеш? – стурбовано спитала В'ю.

– Не в цьому рiч. Вiн на гачку в шпикiв, ось у чому проблема. Нам слiд зробити величезну роботу, В'ю. За нiч усе це, – вiн показав на гору коробок i згорткiв, – мае зникнути з квартири.

В'ю Соник тяжко зiтхнула:

– Ти не робиш iз мухи слона?

– Нi, В'ю, не роблю. Це елементарна обережнiсть. Я зовсiм не виключаю, що завтра вранцi може бути пiзно.

Роздiл 4

Торговка глянула на друзiв олов'яними очима, а потiм клiпнула.

– А… А… Ви мене пограбувати хочете? – одразу було видно, що вона заражена таемничим вiрусом. Незрозумiло чому вона обурилася, але й обурена говорила так, немов лила воду з пляшки: буль-буль-буль… Безбарвно, байдуже.

– Ви про що? – не зрозумiв Рикпет. – Не хочу я вас грабувати! Я хочу купити хлiба, – й простяг продавщицi десять оболiв.

– Ай-яй-яй, – i далi тягла перекупка, – ви не знаете, що найдорожчий товар – це ввiчливiсть? Ви не знаете, скiльки коштуе «Здрастуйте!» i «Будьте люб'язнi!»? Та ви не тiльки реалiти, ви ще й не нашi реалiти? Ви звiдки? Шпигуни?

Спритним рухом, таким, як кицька ловить лапою муху, вона вихопила з пальцiв у Рикпета грошi, другою рукою пiднесла до рота свисток.

– Чого свистiла? – безбарвним голосом запитав один.

Торговка тицьнула пальцем у бiк Рикпета й друзiв:

– Чужi реалiти! Вони сказали «Здрастуйте!» i «Будьте люб'язнi!».

Полiцейськi обвели друзiв холодними риб'ячими поглядами. При словi «шпигуни» один вихопив з кобури пiстолет, другий пiдкинув автомат.

– Випромiнювачi… Магнiтнi випромiнювачi… – промчало юрбою, котра миттю утворилася бiля хлiбноi ятки.

– Вас заарештовано, – оголосив один з полiцейських, вочевидь, старший, – iдiть за нами.