Таємниця Великого Сканера

Рикпет засмучено сплюнув на землю:

– От дурiсть яка…

– Реалiти… Реалiти… Шпигуни… – зашелестiло юрбою.

– Руки за спину та рушайте за мною! – Той, що був з автоматом, став позаду маленькоi колони, а той, що мав пiстолет, сунув попереду, прокладаючи шлях крiзь юрбу.

Торговка розгладила новеньку купюру в десять оболiв.

– Ай! – раптом вигукнула купюра тоненьким голосом, зображення в овалi захихотiло й сказало: – Яка ж ти бридка! Васла так хотiв iсти!

Щелепа в торговки вiдвалилася, очi заклiпали так, що вiд швидкого руху вiй зробився протяг.

– Це що таке? Що таке, я вас запитую?

Купюра випала з ii онiмiлих рук, полетiла на пiдлогу, де була пiдхоплена легким вiтерцем i вiднесена за рiг намету. Там вона негайно перетворилася на Дроника, й коли перекупка забiгла за рiг у надii пiдняти грошi, то нiчого там не виявила, крiм самовпевненого хлопчиська, який глузливо дивився на неi.

– Ти? Ти поцупив моi грошi?! – закричала торговка. Це виглядало дуже дивно: кричати вона кричала, але обличчя в неi було нерухоме, а очi холоднi, мов у замороженого судака.

Кричала вона, мабуть, не тiльки тому, що легенi потребували вправ, але й тому, що iй, як торговцi, потрiбно було кiлька разiв на день покричати, iнакше яка б вона була торговка? А крiм того, вона щойно втратила так вдало видуренi грошi.

– Це ви менi? – незворушно, мов по-справжньому заражений, поцiкавився Дроник.

– Тобi, паршивцю! Вивертай кишенi!

– Та в мене iх узагалi нема! – Дроник провiв руками по штанях, де справдi не було видно навiть ознак кишень, сплюнув, шморгнув носом i з незалежно пiднятою головою рушив туди, куди хвилиною ранiше повели його друзiв.

Тим часом юрбу не зацiкавили вигуки торговки i глюки почали поступово розходитися.

– Бомбiстiв упiймали! Вiсiм бомб при них знайшли…

– Не бомбiстiв, а шпигунiв…

– Не вiсiм, а дванадцять! Магнiтнi бомби… Такий жах!

– Винюхували секрети Великого Сканера, негiдники…

– Але наш Директор планети не такий простий…

Чутки розходилися базаром, нiби кола вiд кинутого у воду каменя, обростаючи дедалi новими подробицями.

Рикпет у цих чутках поступово перетворився на звiроподiбного циклопа, Васла – на велетня, а Шаната – на прекрасну жорстоку вбивцю, ватажка зграi шпигунiв-терористiв-бомбiстiв i половина базару на власнi очi бачила, як вона iла сире, криваве м'ясо свинського звiра хрю.