Таємниця Великого Сканера

За ним, легко й плавно, немовби юна щучка, пiрнула в туман Шаната. Дуже схоже на Великого Процесора кректав Васла, пропихаючи свiй, далеко не худорлявий тулубець крiзь сiмнад-цятидюймовий монiтор.

– Ти це… як його… – пробурчав вiн уже крiзь екран, – придбав би собi хоча б того… дев'ятнадцяти… цього… дюймовий. Я ж коли-небудь це… руки вивихну! Обидвi вiдразу! Ой!

Це на нього налетiв нетерплячий Кадим, який не дочекався, поки Васла покiнчить зi своiми висновками, ковзнув у монiтор з витягнутими вперед руками, наче пiрнав у воду.

Останнiм в екран пiрнув Рикпет, залишивши про всяк випадок на клавiатурi записку, щоб батьки не вимкнули випадково комп'ютер.

Великий Процесор уже сидiв у своему улюбленому крiслi з високою спинкою. За ним стояв усмiхнений хлопчисько з обличчям у ластовиннi.

– Дронику! – скрикнули всi трое.

Дроник приклав пальця до губiв: тихше! Крiсло легко котилося навколо великого круглого столу, заставленого комп'ютерами. Хлопчисько, не вiдстаючи, йшов за своiм паном.

Великий Процесор перевiрив, як виконуються всi програми, подекуди щось пiдправив i нарештi повернувся до гостей.

– Все йде нормально… Значить, так, любi моi, ви вирушаете до сузiр'я Зеленого Пса на планету Ц. Щоб уникнути неприемностей, вам потрiбно трiшки попрацювати на тренажерi, а потiм поiдемо на космодром. Дронику, приеднуйся до компанii. Давно не бачилися, га?

Дроник задоволено ляскав по плечах старих друзiв, i його теж ляскали, усмiхалися, щось пригадували. Усiх тiшила така зустрiч, бо й справдi давно не бачилися.

Кадим розчаровано зiтхнув: вiн був уже десь далеко, в неозорих космiчних далечiнях… А тут на тобi: тренажер! Слово ж бо яке нудне! А що може бути цiкавого в тренуваннi? Повторюй одне й те саме сто п'ятдесят разiв…

Тренажером виявилася велика бiла куля з грубими дверцятами. Великий Процесор завiв туди всю компанiю, розповiв i показав, як усiм користуватися, пiсля чого пiшов у своiх справах.

– Я! Я перший! – Кадим усiвся в крiслi пiлота, решта розмiстилася поруч: Рикпет – у крiслi капiтана, Шаната – штурмана, Васла – борт-iнженера, Дроник – за радиста.

Кадим, до пуття ще не вивчивши, якi де прилади розташованi, одразу поклав руки на пульт керування. Результат, як i слiд було сподiватися, виявився сумним: планетолiт одразу вибухнув.

– Так не пiде! – заявив Рикпет. – Щойно через твое невмiння ми всi героiчно загинули. Може, нам i поставлять пам'ятник, але вiд цього легше нiкому не буде.