Таємниця Великого Сканера

– Це… як його… Напевно, це столиця… Цей Родосим…

– Сидиром, – поправив Рикпет.

– Ага, ну цей… Професор… Вiн, напевно, теж десь бiля столицi сiдав.

– Радар засiк на орбiтi об'ект, – доповiв Кадим.

– Зближуйся, – скомандував Рикпет.

Кадим на мить запустив планетарний двигун, додав планетольотовi необхiдноi для зближення швидкостi. Вже за пiвгодини стало зрозумiло, що це точнiсiнько такий самий планетолiт.

– Перша експедицiя! – впевнено сказав Рикпет. – Запитай iх по радiо.

В автоматичному режимi прийшла вiдповiдь: планетолiт порожнiй.

– Та-а-ак… – протяг Рикпет. – Давайте промацаемо материк. Може, човник вiдгукнеться. Там же повинен бути радiомаяк, хiба нi?

Човник дiйсно вiдгукнувся. Вiн був у горах, кiлометрiв за двадцять вiд столицi.

– Отам i сiдатимемо, – командир тицьнув пальцем у миготливу точку на екранi монiтора, – тiльки такого нехлюйства ми не допустимо.

– Це ти про що? – поцiкавилася Шаната.

– Хiба можна планетолiт залишати без нагляду?

– Тобто? – Кадим вiдчув у цих словах якийсь пiдступ.

– На планетольотi обов'язково повинен хтось залишитися.

– Це… як його… а хто?

– Пiлот, – вагомо рубонув Рикпет.

– Що? – схопився Кадим. – Як це пiлот?! Чому це пiлот?! Ледь що-одразу Кадим! Тая… Ти ж розумiеш! Без мене ж!.. Краще Дроник нехай! Вiн же вiртуальний, а там вiрус!

– Ти тут не льодяники iсти залишаешся, – спокiйно вiдповiв йому Рикпет, – ти прикриваеш наш тил, i ще невiдомо, як усе там, унизу, обернеться! Може, тобi всiх нас витягати з планети доведеться, адже нiхто не знае, що там за вiрус такий? Може, вiн i на людей дiе, а не тiльки на глюкiв? Залишаешся ти, й не сперечайся! І службу свою нестимеш бездоганно – вiд цього, можливо, доля всього Заекрання залежить, зрозумiв? Розкудкудахкався тут… А ти в чисту цифру переходити вмiеш? Отож! Нам на Ц його хохмочки можуть ой як знадобитися!

Рикпет розiйшовся не на жарт, i Кадим вважав за лiпше поступитися.

– На наступному витку вiдвалюемо.

– Слухаюся, командире! – пробурмотiв ображений Кадим.

– Слухаюся, командире, – вiдповiла Шаната високим i чистим голосом: Рикпет ii здивував. Уперше вона бачила його дуже владним, таким, що не терпить заперечень. Вона зiзналася собi, що таким вiн iй сподобався ще бiльше. Адже у хвилини прийняття вiдповiдальних рiшень командир i мае бути суворим i жорстким.