Таємниця Великого Сканера

– Без питань, – пробурмотiв Дроник, задоволений тим, що його не залишили на планетольотi.

Рикпет iз Васлою i Дроником пройшли планетольотом до вiдсiку, звiдки можна було перейти до космiчного човника, науковою мовою – посадкового модуля. Утрьох вони взялися перевiряти готовнiсть човника до вiдльоту. Усе було в повному порядку. За кiлька хвилин до них приедналася Шаната, яка вставила в бортовий комп'ютер флешку й перекачала розрахунок траекторii посадки, зроблений на бортовому комп'ютерi планетольота.

До старту човника залишалося пiвгодини.

– Надягти скафандри, – скомандував Рикпет.

– Це… як його… Навiщо? У них же не того… Незручно!

Шаната рiшення командира не коментувала, Васла ще трохи побурчав i теж пiдкорився. За десять хвилин до старту всi трое сiли в крiсла й пристебнулися пасками: на човнику системи штучноi гравiтацii не було й можна було не тiльки набити собi гуль пiд час польоту, але й накоiти лиха, ненавмисно в що-небудь в'iхавши головою чи ногами.

– Час, – сказала Шаната, – готовнiсть п'ять секунд… чотири… три…

Рикпет поклав пальцi на клавiатуру пульта керування.

– Двi… одна… старт!

Човник сiпнувся.

– Це… як його… вiдчалили…

Рикпет, не вiдриваючись, дивився на прилади. Програмою було передбачено потрiбне для посадки, розумна електронiка все робила сама. Рикпет сказав, що вiн пiлотуватиме човник, але трохи перебiльшив свою роль: човником керував бортовий комп'ютер, а Рикпет лише контролював його.

Тим часом човник вiдiрвався вiд планетольота й завис. Планета, що летiла в чорнiй безоднi космосу, була невимовно гарна. Блакить океану пiдкреслювалася бiлими хмарами. Єдиний материк, який займав величезну площу, був схожий на дивовижну рибу, що ii голова впиралася в Пiвнiчний полюс, а рiг, що нагадував хвiст дивовижноi риби, – у Пiвденний. Столиця розташовувалася недалеко вiд гiр i темнiла плямою на тлi зелених лiсiв.

Комп'ютер чiтко ввiв човник в атмосферу.

Це був найважливiший момент: незначна помилка могла призвести до того, що човник, мов плаский камiнь, який стрибае по водi млинчиком, вiдскочить вiд щiльних шарiв атмосфери, або навпаки, згорить у нiй без слiду, як згорають метеорити над Землею темними серпневими ночами. За бортом човника забушував вогненний вихор, далi ввiмкнулися двигуни гальмування, й нарештi експедицiя пiдлетiла зовсiм близько до поверхнi планети Ц.